Говорили про різне і про одне водночас — як жилося і як житиметься області надалі. Такі душевні розмови про головне очільник області планує зробити регулярними.
За майже півтори години встигли журналісти поспитати у Куліча і про справі особисті, і звичайно ж, про державні.
Про своїх жінок
У родині Валерія Петровича все стабільно: дружина, три доньки. Кожна займається тим, що до душі.
Старша — студентка 4 курсу журфаку у столичній червоній будівлі. Середня якраз у день розмови святкує свої чотирнадцять. Менша — готується йти до другого класу.
Втім, прекрасна половини родини Кулічів жаліється на брак уваги з боку голови сімейства, а особливо останні 1,5 роки (відколи на посаді голови ОДА).
— Звичайно, часу разом проводимо менше. Особливо це впливає на меншу доньку Софійку. До прикладу, нещодавно її навчила плавати старша сестра Дарина, а мав би — я, — каже Валерій Куліч.
Про роботу зі своїми домашніми Валерій Петрович намагається не говорити.
Щодо родинного бюджету, і в чиїх руках він зосереджений голова розповідає менш розлого, щось типу «даю грошей за потреби».
Про принципову різницю між держслужбою та бізнесом
Як бувалий і там, і там, Валерій Куліч впевнено каже, що різниця не лише в грошах:
— Коли я в бізнесі даю завдання своєму підлеглому, то не лише усвідомлюю свою відповідальність за його виконання, а й впевнений, що є необхідні інструменти для його виконання. На жаль, на державній службі ставлять завдання, дають відповідальність, але не завжди питають, чи є повноваження та інструменти для виконання.
Говорив очільник ОДА і про розуміння суспільством ролі чиновників та їх заробітків. Ставив у приклад Європу з гідними зарплатами та соціальним забезпеченням для колег та висловлював щире захоплення українськими справжніми владцями-патріотами і сподівався, що і для них такий час прийде.
Про панацею від більшості «хвороб» сьогодення
Під час чаювання голова ОДА повідомив, що підписав документи щодо об’єднання Комарівської громади (Борзнянський район).
Щодо Галицької громади – у голови поки рука не підіймається. Каже, що не бачить поки доцільності створювати громаду, де на 2 тисячі населення — до півсотні управлінців.
Перше і вирішальне при прийнятті такого рішення — спроможність об'єднаної територіальної громади (ОТГ).
Загалом, голова ОДА на об’єднання громад покладає чимало надій.
У питанні освіти: Як тільки громади самі спробують утримувати школу, то зрозуміють, що краще одна, але з хорошою базою, ніж у кожному селі, але «майже на підвіконні».
У питанні вирубки лісу: Рубають і вивозять чернігівський ліс майже безкарно. І вдіяти з цим щось дуже важко, адже по суті лісосмуги між населеними пунктами — нічийні. Лісгоспи брати їх до себе на баланс не хочуть, бо можливостей для якісної охорони мало, а за кожне зрубане дерево кримінальну відповідальність нестиме лісник.
Як тільки громада об’єднається, вона сама нестиме відповідальність за все, що у ній знаходиться, у тому числі і за дерева.
У питанні якісного інформування: Прикордонна Чернігівщина страждає через відсутність чи дуже слабкий сигнал вітчизняних каналів у теле- та радіоприймачах. Цю проблему, як можуть, вирішують. Втім, для потужного обладнання треба чимало коштів.
А от потурбуватися про телерадіомовлення у межах своєї громади в ОТГ є фінансова можливість.
От і виходить, що децентралізація є своєрідною панацеєю від багатьох «хвороб» сьогодення.
Ложка дьогтю: На жаль, не в усіх створених громадах є ефективний менеджмент. Голова ОДА нарікає на очільника Вертіївської ОТГ. Зокрема, на його вибірковість у підтримці сіл. За словами Куліча, наразі більшість зусиль та фінансів зосереджено саме у Вертіївці, інші ж населенні пункти — обділені. Та і бажання побудувати лазню за державний кошт теж є щонайменше дивним.
Натомість, на думку голови ОДА, раціональні рішення приймаються у Деснянській ОТГ.
Подобається Кулічу і здорова конкуренція, що виникла між Меною та Корюківщиною за центр майбутньої громади.
У період таких «змагань» робиться все, аби покращити своє, що і піде на користь людям.
Про все потрішки: екологія, медицина, економіка, АПК
Про Остер цьогоріч не говорив тільки лінивий. Щодо цієї ситуації голова запевнив: «…Скиду не було… Необхідно провести масштабну чистку… Гроші просимо у відповідного міністерства».
Щодо здоров’я людей, зокрема щодо вакцинації дітей, голова зазначає, що проблем з необхідними препаратами не виникало б, аби МОЗ не сам купляв їх великими партіями, а дав кошти на місця. Це було б і якісніше, і швидше. Наразі Чернігівщина мусить викручуватися власними заощадженнями.
В економіці регіону не все так погано, як звикли казати. Область заробляє гарно. Навіть за промисловим виробництвом маємо друге місце в країні.
Однак, кошти «з’їдає» демографія на географічні масштаби. Тобто територія велика, а людей мало, втім, усім потрібна розвинена соціальна інфраструктура.
Наразі в області впроваджують два масштабні проекти. Один з яких — завод з виготовлення пластівців.
Продуктивно працюють аграрії регіону. Цьогоріч планують побити минулорічний рекорд зі збору зернових і вийти на 4 мільйони тонн.
Валерій Куліч не боїться припускати, що наступний врожай може бути ще багатшим.
Що ж, залишається сподіватися, що за наступним чаюванням Валерію Петровичу буде чим похизуватися.
