Цього разу команда «Часу Чернігівського» розповість про дівчину, яка танцює в Китаї. З деяких причин вона побажала залишитися інкогніто, однак Наталія Іваненко (так ми назвали дівчину для зручності) розповіла ЧЧ чимало цікавих фактів про життя в Китаї.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Реальні історії: Чому молодь покидає Чернігівщину та їде до Польщі?
Нагадаємо, що ця стаття продовжує цикл матеріалів «Чому молодь покидає Чернігівщину?» та не є рекламою чи антирекламою для потенційних трудових мігрантів. Головне наше завдання — зрозуміти мотивацію молоді виїжджати за кордон, а також дізнатися, що їх там захопило чи обурило.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Реальні історії: Чому молодь покидає Чернігівщину та їде до Чехії?
Українці продовжують розсіюватися по світу
Декілька місяців тому українців вразили результати опитування маркетингової компанії TNS Online Track. Соціологи порівняли опитування вересня 2015 та 2016 років і дійшли висновку, що кількість українців, які готові переїхати на постійне проживання за кордон, значно збільшилось:
— 65% респондентів вказали, що хотіли б виїхати з країни, з них третина не мають можливості виїхати.
— 8% хотіли б виїхати тимчасово, поки ситуація не стабілізується.
— 20% хотіли б виїхати за кордон на постійне місце проживання.
Серед українських громадян, які нині мешкають у Китаї, переважають студенти та заробітчани. Так, станом на січень 2016 року на консульському обліку Посольства України в КНР перебувають 540 осіб (25% – студенти, 15% – працівники за контрактом, 60% – дружини та діти китайських громадян).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Реальні історії: Чому молодь покидає Чернігівщину та їде до Норвегії?
Чим Китай привабив чернігівку?
{jb_quote}Я виїхала з Чернігова, бо захотілося нових відчуттів, побачити життя і красу східної культури. Китай для мене був наче окрема планета. Звичайно, свою роль зіграло й фінансове становище України, яке не дає стабільності. Особливо в нашому маленькому місті, де дуже складно знайти добре оплачувану роботу. І це найвагоміша причина, чому я вже вдруге повернулася до Китаю. Чому саме ця країні? Бо це одна з найпрогресивніших держав світу, тут відкривається безліч можливостей для іноземців. Тут нас цінують і з повагою ставляться. Спочатку поїхати танцювати в Китай мені пропонували чернігівські хлопці, які займаються подібними поїздками по світу. Тоді я навіть почала навчатися діджеїнгу, але потім усе зважила та відмовилася… Проти були й мої батьки. Через декілька місяців подружка запропонувала поїхати удвох. Я погодилася без зайвих роздумів, а батькам сказала, що рішення остаточне, і вони змушені були з цим змиритися. Зізнаюся, що у фінансовому плані було важче. У батьків просити гроші не хотілося, бо я вже доросла та самостійна людина. Коли знайшла гроші на поїздку, то відкрила візу, пошила костюм і вперед! – почала розповідь 26-річна Наталія.{/jb_quote}
Готуючись до поїздки, дівчина штурмувала інтернет у пошуках інформації про китайське життя та традиції. Однак вона каже, що насправді все не так, як пишуть в мережі. Тож знайомитися з реальним Китаєм довелося вже безпосередньо на місці.
Перші дні група танцюристів ходила роззявивши рота, бо все в тій далекій країні кардинально відрізняється від звичного українського життя. Мову вивчити Наталія не встигла, бо поїздка була спонтанною, але кількома найважливішими фразами таки озброїлася.
{jb_quote}Спершу ми співпрацювали з китайським агентством, вдруге я повернулася вже як фрілансер. Деякі непорозуміння через мову є, але ті фрази, що необхідні для повсякденного життя, ми знаємо. Взагалі ми стикнулися з тим, що китайці мають чотири різні діалекти, тож іноді навіть один одного не розуміють, а нас і тим паче. Часом доводиться довго пояснювати, що нам потрібно. Буває, що заходимо на їхнє робоче місце та самі беремо необхідний товар. Так швидше, але реакція китайців на такі вчинки не завжди схвальна. Вони такі повільні, а ще в них відсутнє поняття «логіка», – посміхаючись розповідає Наталія.{/jb_quote}
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Реальні історії: Чому молодь покидає Чернігівщину та їде до Німеччини?
Китайці прагнуть усіх нагодувати, але можуть і побити
За словами дівчини, китайці – доброзичливий народ. Перше, що питають, коли натраплять на іншу людину: «Ти поїла?». При цьому вони люблять годувати своїх співрозмовників власним коштом.
{jb_quote}Якщо тебе запросили до закладу харчування, то спільний рахунок сплачує одна людина, яку китайці називають босом. Це дуже круто та почесно для нього. Якщо китаєць запросив у компанію іноземця, то це вершина крутості! Особливо, якщо іноземець насправді друг китайця. Можу з упевненістю сказати, що вони ніколи не відмовлять у допомозі. Утім, коли ми приїхали вперше, то така підвищена увага з їхнього боку здавалася нам дикою. Вони нас фотографували, намагалися помацати, мірялися ростом. Понад усе китайців цікавили наші носи та очі, їх вони намагалися розгледіти якомога ретельніше. Воно й не дивно, бо очі в них вузькі, а носи широкі. Деякі дівчата прагнуть стати схожими на європейок, роблять пластичні операції зі зменшення носа та збільшення розрізу очей. Спочатку їхня увага нас тішила, а потім неабияк набридла, – ділиться досвідом чернігівка.{/jb_quote}
Українцям завжди здавалося, що гарно там, де нас немає. Однак цей стереотип розвіюється одразу, як тільки українські емігранти починають ділитися тим, що їх неприємно вражає за кордоном. Наприклад, китайці відрізнилися своєю неохайністю, бо за собою залишають гори сміття. Однак на ранок відповідні служби все прибираюсь. За словами Наталії, це замкнуте коло, бо ввечері усюди знову буде розкидане сміття.
Характерно, що не всі китайці в захваті від іноземців. Деякі навіть просто так, без будь-якої причини, нападають на них та б’ють. Місцева преса все частіше розповідає про такі випадки. Тож українці намагаються бути пильними.
Узагалі китайці люблять веселитися. Вдень працюють, а от увечері збираються компаніями й обов’язково вечеряють десь у кафе (чифаня — кит.), а потім йдуть у клуби та «тусять» собі до ранку. При цьому немає різниці – це будній день чи вихідний. У клубах завжди повно народу.
{jb_quote}В Україну я, звісно, повернусь, бо в Чернігові в мене залишилися рідні, друзі, кохана людина… Як же я без них? Понад місяць тому мені все так набридло за кордоном, що кинула справи та приїхала додому. Тому не виключаю, що одного разу я кину роботу за кордоном остаточно, бо душа рветься в Україну. Китай – це тимчасовий, але дуже насичений та яскравий період мого життя, – наостанок додала дівчина.{/jb_quote}
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Реальні історії: Чому молодь покидає Чернігівщину та їде до Білорусі?
\\\*
Коли держава в особі можновладців переходить усі межі, то мешканці країни починають потроху перетинати іншу межу – державний кордон. Світова практика свідчить, що громадяни найзнедоленіших країн і є найбільш прив’язаними до рідної землі, тож усі вони мріють про повернення додому. Однак, повернувшись бодай на місяць, розуміють, що поки Україна не готова приймати своїх синів та дочок.
На жаль, якщо в історичній практиці відомі випадки, коли з міста виганяли людей за ганебну поведінку, то сьогодні в Україні все навпаки: найпрогресивніша молодь шукає себе за кордоном, а місцеві шахраї відпрацьовують тих, хто ще не встиг емігрувати.
Юлія КОВТУН