Усе це у виставі «РеінкарНАЦІЯ Тараса» поєднали актори театру-студії «НАШ НОВИЙ ТЕАТР» Прилуцького міського будинку культури.
Постановка готувалася до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка. За іронією долі, робота тривала під час Революції Гідності, тож провідною метою творчого колективу стала підтримка борців за свободу. Згодом колектив присвятив виставу Героям Революції Гідності.
Виручені від вистави кошти керівництво культурного закладу пообіцяло направити на допомогу учасникам АТО. До слова, зала була наповнена орієнтовно на дві третини, а квитки коштували всього 20 гривень.
На початку вистави керівництво драмтеатру підкреслило, що нічого веселого глядачі на сцені не побачать. Так воно й вийшло: актори «говорили» про сьогодення, але словами українського письменника Тараса Шевченка. Виставу можна умовно розділити на декілька частин: минувшина та сьогодення.
— Вистава різнопланова. Не ставилося за мету, щоб все сподобалося всім. Це як меню в ресторані. Ви самі можете обрати те, що вам сподобається. Когось зачепить «Катерина», когось «Кавказ», а когось — нічого. Це теж нормально, — вважає режисер-постановник Артем Аніщенко.
Під час першої частини актори грали шевченківську «Катерину», яка закохалася в москаля, народила дитину, а він її покинув. Ще й суспільство не прийняло ані Катерину, ані її байстрюка. Цікаво, що в інтерпретації режисера Аніщенка Катерину грало одразу кілька дівчат різного віку.
— Те, що молоді дівчата не розуміють про що «Катерина» — стереотип. Ми знаємо, які нині передачі крутять по телебаченню («Вагітна в 16», наприклад), що за ролики є в інтернеті. Вони все знають, потрібно чесно про це говорити. Без деталізації, але чесно.
Коли починали ставити виставу, то розмовляли з дівчатами, питали, чи знають вони дівчат свого ж віку, що вже народили. І вони казали, що знають. Далі ми просили згадати їх ставлення до цих дівчат. Через особисті приклади вони зрозуміли й що відчувала Катерина, і як поводилися люди.
Чому одну героїню грали декілька дівчат? Бо «Катериною» може стати будь-хто. Це може бути «Катерина», яка закохалася, а про неї вже говорять, мовляв, вона загуляла з москалем. «Катериною» може стати вагітна дівчина, яку покинув коханий. «Катериною» може стати й жінка, що вже народила.
Це естафета, яку дівчина хоче позбутися, тому під час вистави дівчата нібито передають її одна одній, — розповідає режисер-постановник Артем Аніщенко.
Друга частина вистави була зрозумілішою і для школярів, які не до кінця прониклися стражданнями Катерини, якої цуралися навіть батьки через її вагітність. Зумовлено це тим, що війна тим чи іншим чином торкнулася кожну родину. Тож під пісню «Гей, пливе кача» зала встала.
— На шматку з Небесною Сотнею глядачі, до яких достукалися актори, встають. Те, що сьогодні зала піднялася і є тим показником, що діалог душ відбувся. Сьогодні цей шматок дещо довший. Коли ми граємо виставу, як присвяту Небесній Сотні в Дні пам'яті, то свідомо пускаємо відео з усіма фотографіями. У такий спосіб хочемо, щоби глядач вкотре згадав обличчя світлих душ.
Коли граємо цю виставу на фестивалях, то ця частина коротша: згадуємо людей, які пішли в бій, умисно не показуємо розстрілів, але є момент прощання. Ми залишаємо їх живими.
В акторів не виникає питання: «А чому ми так будемо показувати це?». Ми ходили з ними Інститутською, розказували де й що сталося. Молодші починали плакати, горнутися до батьків та старших акторів. Вони відчували все це. Це або сприймається, або ні, — наостанок додав режисер.
Думки акторів:
Вячеслав Надійченко: Театром захопився півтора року тому. Тексти вивчаються за дві репетиції, без жодних зусиль. У кожного з нас свої таланти, завжди пробуємо щось нове, намагаємось зробити більше, ніж можемо. Очі глядача бачу рідко, але дуже часто відчуваю його подих. По ньому можна визначити, чи слухає він тебе, чи переживає, чи навіть плаче… Це дає наснагу та сили для подальшої роботи.
Юлія Сікалова: Кожна вистава та публіка особливі, але ми дуже старалися достукатися до глядача. Головну ідею намагаємося тримати, але кожен актор трактує роль по-своєму. Кожна вистава та репетиція різні, кожен Іван та Катерина неповторні.
Довідково. У виставі використано відомі твори з Тараса Шевченка, зокрема «Катерина», «Кавказ», «Заповіт» тощо. Вистава-ритуал «Реінкарнація Тараса» за останні три роки була неодноразово показана в Прилуках, Києві, Чернігові, Моринцях (Черкащина) тощо. Здобула перемогу на фестивалі «НОРОВ» (Чернігів), спеціальну премію Всеукраїнського фестивалю театрального мистецтва «Мрій-Дім» (Прилуки), брала участь у закритті Міжнародного конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи» (Київ).
Юлія КОВТУН, фото автора
{oziogallery 623}