Навіть на запрошення директора ТЕС Ігоря Матюхи – так просто територією станції не погуляєш. Адже це об’єкт енергетики, тобто підвищеної небезпеки, тому правила поводження тут досить суворі. Спочатку дані кожного стороннього відвідувача записують у спеціальний журнал. Потім заступник директора з охорони праці Сергій Капітов проводить інструктаж, розповідає, що територія підприємства охороняється, вхід сюди і вихід тільки за дозволом чи за перепустками.
У різних місцях потрібно відповідно себе й поводити. На дверях електронні замки, тому пройти можна з супроводжуючим, який має ключ-картку, ще й відеокамери за всім спостерігають. Охоронці – не місцеві, працюють за договором. На території дві прохідні, одна для вантажного і спеціального транспорту, інша – для персоналу та легкових машин.
Далі – газетяру видали білий захисний шолом на голову (такий, як у директора) і ми з ним рушили територією та приміщеннями. У окремому двоповерховому службово-побутовому будинку розмістилися різні технічні служби та майстерні. Тут же – лабораторія хімічного аналізу. Є начальник хімічного відділу, інженер-хімік і лаборант. Перевіряють і контролюють воду і пару. Точніше кажучи, є певні вимоги до цієї рідини і її газоподібного стану. І є установка підготовки води, яка повинна видавати її потрібної якості. Є свої вимоги й до пари, котра йде на турбіну. Кожні дві години перевіряють, щоб жорсткість, вміст заліза, лужність відповідали нормам. Для цього лабораторія має все необхідне обладнання, реагенти. А лаборант хімічного аналізу Ніна Науменко має досвід у проведенні досліджень, адже до роботи на станції працювала на очисних спорудах фабрики технічних паперів.
На другому поверсі цього будинку є навіть їдальня для працівників, душові кабіни та кімнати для перевдягання. Скрізь у приміщеннях та на території станції – чистота і порядок, у кімнатах тепло і комфортно, ніде ні пилу, ні диму. Назустріч нам заклопотано поспішає заступник директора з виробництва Вадим Грідчин. Він займається моніторингом технологічних процесів, впровадженням новацій та багатьма іншими важливими справами.
Як уже розповідала наша газета, на території станції є власне два підприємства: поруч з енергоблоком розмістився ДОК-1, що заготовляє деревину і виготовляє з неї паливо-щепу, котру в нього купує ТЕС. Зовні біля енергоблоку стоїть зелений причіп, куди з топки висипається зола. Її небагато і вона є хорошим органічним добривом, яке забирають сільгоспвиробники.
ДОК – це гора деревини, яка залізною рукою-маніпулятором подається на довгу машину, що перетворює стовбури, колодки, гілля на дрібні тріски. Високий насип щепи під великим навісом довго не залежується. Вона подається на систему рухомої підлоги енергоблоку, далі – на конвеєр, з нього – на живильник топки. І автоматично завантажується у топку – одну (замість двох раніше), яка з’явилася після літньої модернізації обладнання.
Кореспондент заглянув через оглядове віконце у топку, де палає вогонь і щепа перетворюється у теплову енергію, гази і золу. Гази йдуть у жаротрубний паровий котел-утилізатор, що утилізує тепло газів. З котла димові гази потрапляють у мультициклон, вузол їх доочищення. Блок очистки теж був замінений при реконструкції станції. Тому їй і нема потреби мати якусь величезну і височенну димову трубу, з котрої б валила чорна кіптява, як у деяких “надпотужних” виробництв.
У котлі гарячими газами з води утворюється пара (поруч стоїть і синя установка хімічної підготовки води для виробітку цієї пари). Вона подається на турбіну, на її лопаті, мовби у реактивного двигуна – і крутить генератор, що виробляє електричний струм. Той через товстий червоний кабель подається на неподалік розташовану підстанцію обленерго, а звідти електроенергія передається лініями споживачам і нашого району, і всієї України.
А відпрацьована пара іде на конденсатор і звідти вже у вигляді конденсату-води перекачується у деаератор, в якому з конденсату видаляється зайвий кисень, щоб не було корозії металу. Насосами ця вода подається назад у котел, таким чином утворюючи замкнений цикл. Через деякі технологічні втрати – періодично вода поповнюється з хімочистки. Усе тут автоматизовано і контролюється електронікою.
Але без людського фактору не обійтися! Ось простора операторська кімната з численними моніторами. Це – голова станції, звідси здійснюється управління і контроль за всім. Цілодобово тут перебувають три працівники. Начальник зміни слідкує за показниками на екранах, а чергові слюсар і машиніст енергоблоку роблять обходи, періодичні огляди, контролюють обладнання. Бо комп’ютер – це добре, але на кожному вузлі є свої прилади контролю, на які треба поглядати. І якщо є якісь зміни показників, потрібно відповідно реагувати.
Загалом колектив станції складається з 18 працівників. ДОК – то окреме підприємство зі своїм колективом. Деяких працівників енергетичного підприємства саме не було на робочих місцях – молоді кадри якраз на навчанні, здобувають професійну освіту. Як свідчить об’ява у районній газеті, мабуть, з’явиться і ще одне окреме підприємство по заготівлі палива, створенню його достатнього запасу для стабільної роботи енергетиків. А на ТЕС влітку провели реконструкцію для зміцнення надійності станції, поліпшення її економічних і екологічних характеристик, зменшення собівартості виробленої електричної енергії.
- Зараз станція потужністю 3500 кВт – розповідає її директор, – працює в номінальному режимі. І відпускає в енергетичну систему України біля 70000 кіловат-годин щодоби. Підприємство платить за оренду землі сотні тисяч гривень у рік в бюджет громади. Та ще – усі інші податки. Також “навколо” станції люди утворили так звані ФОПи – постачальники відходів деревини чи надають транспортні послуги, і вони теж платять податки.
Бувають й різні звернення-прохання, наприклад, раніше у місті обпилювали дерева, а гілля везли на сміттєзвалище. Тепер – на станцію, де переробляються на паливо. І завдяки такій можливості деякі міські деревопереробні підприємства звільнилися від пожежонебезпечних завалів, і пилорами везуть свої відходи на ДОК. А от різного мотлоху, пластику, як були чутки-плітки, тут не спалюють. Діяльність станції, котра працює за “зеленим” тарифом, дуже прискіпливо контролюється державними органами. І спалювати щось інше, крім деревини – то мати штрафні санкції і позбавлення переваг того екологічного тарифу.
Ще інколи гомонять про небезпеку від такого запасу горючого матеріалу. Станція має дуже потужну систему пожежегасіння. Два резервуари по 500 кубометрів води кожен, ще й підключення до міської мережі водогону. Насосна станція має потужні насоси, тому є чим локалізувати небезпечні випадки. За рік було щонайменше три перевірки – екологічні та інші, якими суттєвих порушень у діяльності підприємства не виявлено.
Отже, користь ТЕС очевидна. Хоч її електроенергія йде у загальнодержавну мережу, але якщо в країні виникнуть проблеми із таким забезпеченням, то Корюківський район буде у кращому становищі. Без струму не залишимося – обіцяють енергетики, що працюють за міською адресою: вулиця Г.Костюк, 49.
За повідомленням корюківської районної газети “Маяк”