З польового шляху звертає ґрунтова дорога до села Солов’їв. Вона поросла травою у людський зріст. Шлях, який важко було подолати машиною закінчився. Далі доведеться йти пішки.Чоловік попереду – Леонід Подковко, голова Ларинівської сільради. Він допомагає знімальній групі знайти село Солов’їв.
До села Солов’їв ми йшли ще хвилин 10. до самого села нема ні дороги, ні, навіть, стежок, але зараз ми побачили нарешті перші хати.
Посеред чагарників і бур’янів – город. За ним бачимо бабусю. Це Тетяна Кравченко. Їй 82 роки. Порається у грядках. Жінка погано чує. Поспілкуватись з нею не вдається. На зустріч йде чоловік – це син Тетяни – Віктор. Вони з матір’ю – останні жителі села. До спілкування з журналістами чоловік неохочий. Погоджується показати рідне село. Веде вулицею.. Вцілілих хат не видно – частину розібрали власники, частина погоріла через підпали сухої трави. Це колишній магазин.
Господарство сімї Кравченків – 10 соток городу і кілька вуликів. За продуктами Віктор їздить на велосипеді до сусіднього села. Воно за кілька кілометрів від Соловйова. Воду набирають у криниці.
Останній житель села, крім Віктора та Тетяни Кравченків, як вони самі згадують, покинув Солов’їв більше 10 років тому.
Сюжет UA:Чернігів