Зокрема, артист презентує дев’ять нових творів, які додав до свого репертуару.
«Хочу розповісти через пісні про справжнє кохання, про глибокі почуття. Красиві мелодії, красивий вокал – цього хочеться», - поділився думками Сергій Сулімовський.
Він ставиться упереджено до примітивної попси. Вважає, що артисти не мають сліпо підкорятися запитам низького смаку, а навпаки, виховувати аудиторію гарною музикою і справжнім мистецтвом.
Творча доля співака склалася дуже природно. Юнацьке захоплення музикою, що розпочиналося від пісень під гітару Віктора Цоя, Валерія Кіпєлова, групи ЧАЙФ, стало справою життя. Він виріс на очах у чернігівських меломанів, і сьогодні це зрілий артист з великим творчим багажем. У його репертуарі твори різних жанрів і музичних напрямків, від року – до оперної класики. Має вищу музичну освіту, лауреат і переможець безлічі престижних всеукраїнських та міжнародних конкурсів, заслужений артист України.
Незадовго до концерту він поділився своїми намірами, сподіваннями і життєвими враженнями. І хоч був стомлений інтенсивною роботою під час весняних свят, але бажання порадувати і здивувати майбутнім концертом додавало йому сил і натхнення.
- Сольний концерт – це завжди подія і для артиста, і для його шанувальників. Скільки таких концертів вже було у вас? І чим цьогорічний відрізнятиметься від інших?
- Не рахую кількість, для мене це не надто важливо. Мабуть вже близько двох десятків було, відколи працюю у філармонійному центрі. Але головне не кількість, а що відбувається на такому концерті. Тут сплітаються в одне і подія, і певний виклик для розуміння свого рівня, і бажання нового етапу у своєму розвитку.
- Як ви готуєтесь? Чим будете вражати публіку?
- Готую дев’ять нових номерів, які увійдуть до мого репертуару. Фізично це нелегко, бо будуть і класичні твори, складні для виконання, з високим діапазоном, і хіти з Євробачення. Але не буду всього розкривати, дізнаєтеся на концерті.
- Заінтригували! Мене якось особливо вразила у вашому виконанні «Una furtiva lagrima» - арія Неморіно з опери Гаетано Доніцетті «Любовний напій». Нехай це моє особисте, як кажуть, суб’єктивне враження, але ви – серед найкращих її виконавців. Тепер весь час чекаю цю арію від вас.
- Радий, що вам сподобалось. На цьому концерті арії Неморіно не буде, будуть інші, також гарні твори. Але в наступних концертах обов’язково її почуєте.
- Як ви взагалі добираєте репертуар, за яким принципом? Чи є улюблені твори або композитори?
- Вибираю пісні, які припадають до душі і які хочеться співати. Хочу донести через них глибокі почуття, розповісти про справжнє кохання. Красиві мелодії, красивий вокал – цього хочеться. Зараз так багато якогось пустого, примітивного, мені це зовсім не подобається.
- Що ви маєте на увазі?
- Попсу. До попси ставлюся упереджено. Чому нашу молодь вчать?! Примітиву й вульгарності? Ця пустота набридла. Навіть якщо мені пропонують таке співати, я відмовляюся категорично. Бо потім, коли співаєш нормальну пісню, у якій є зміст, гарні слова, її не здатні почути!
- Тобто ви не хочете розмінюватися? Дотримуєтеся своєї лінії і свого бачення образу артиста й співака, що сповідує гарний смак, освіченість і вокальну майстерність?
- Так, погоджуюсь з таким трактуванням.
- І чого ще чекати на вашому концерті? Кого ви запросите виступити?
- Буду запрошувати своїх друзів. Сподіваюсь, виступатимуть Костянтин Слободенюк, Андрій Галамага. З Андрієм та його братом Сергієм Галамагою ми працюємо і спілкуємося вже мабуть років двадцять, відколи я втягнувся в музичне життя.
- А що ви скажете про стосунки з публікою? Ви відчуваєте, як вас люблять ваші шанувальники? Популярність ускладнює життя чи навпаки – підносить, полегшує роботу?
- Не знаю як точніше сказати, це іноді навіть лікує. Якщо ти віддаєшся цілковито, і коли є віддача від залу, коли це взаємні почуття – це дуже приємно.
- З якого часу ви відчули свою популярність? Розповідають, як ви співали у підземному переході. Можливо тоді, чи ще раніше?
- Перші яскраві враження – відколи вчився у 15-му вищому професійному училищі, у нас там був ансамбль. Тоді у мене помер дідусь, я довго сумував. Але життя йшло вперед, і той перший концерт просто врятував від суму. Там було класно насправді. Це було як хобі, ти ніби вільний художник. Зараз це вже професійна робота. Працюючи в структурі, залежиш від ситуації, і часом ніби перестаєш належати собі. Я отримую велике задоволення від своєї роботи, але воно інше. Я виріс, і якщо раніше просто співала душа, то з часом до цього додалася і вокальна техніка, і подача.
- Це називається – зрілий артист.
- Так. Уже зовсім по-іншому граєш роль, розумієшся на мистецьких прийомах. Але уявляєте, мені іноді так хочеться того драйву, який був в училищі! Досі мрію виступати з живим колективом, зі своїм ансамблем.
- У вас зараз доволі інтенсивне концертне життя з колективом естрадних виконавців філармонійного центру. На концертах завжди повні зали. Багато прем’єрних вистав, у тому числі й дитячих. Природне запитання: як це вдається?
- У нас від самого початку склався дуже гарний колектив. З роками він, звичайно, змінювався, і зараз ми маємо не менш професійний склад артистів. Ми чудово співпрацюємо, розуміємо одне одного. Можу сказати, що я задоволений нашою роботою. Адміністрація нам всіляко сприяє, що також дуже важливо. Вийшов такий собі міні-театр.
- Так, чудові постановки «Ліричні та веселі історії Одеського дворика», «Квиток у кіно», мюзикл «Красуні FM». Я вже за «Красунями» навіть скучила, давно їх не показували. А роль дівчини вам дуже вдалася, героїня вийшла така чарівна й зворушлива. І ви так дивовижно добре ходите у взутті на підборах!
- Мені самому було цікаво, як жінки ходять у такому взутті. Довелося походити на підборах у 10 сантиметрів, і з’ясувалося, що це нагадує ковзани. А оскільки я добре стою на ковзанах, то від такого експерименту навіть спина не боліла. Цікаво було грати цю роль. Тут і голос задіяний, треба було говорити фальцетом, щоб було схоже на дівчину.
- Загалом дуже гарна акторська робота, це моє враження як глядача. Де ви навчалися акторській майстерності?
- Дуже вдячний Валентину Івановичу Судаку (артист драми Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка. Народний артист України. – Ред.) Він займався з нами в музичному училищі і багато чому навчив.
- А як ви почали співати в підземному переході? Це ж звідти вас запросили до філармонійного центру, де почалася професійна музична кар’єра? Цікава й навіть якась містична історія!
- До цього було також багато важливих подій, які привели до цієї історії.
- Розкажіть свою творчу біографію від початку. Ви з музичної сім’ї?
- Ні, я перший музикант у сім’ї. Мій дід по маминій лінії циган, можливо щось від нього передалося. Навчався у 19-ій школі, займався в Палаці піонерів, ми там також створили свою команду, вокально-інструментальний ансамбль – ВІА «ЗЛІТ». Було багато концертів, все це живцем, дуже цікаво. Потім вступив у 15 ВПУ – вище професійне училище.
- На яку спеціальність?
- Слюсар механо-зборочних робіт, слюсар-ремонтник.
- Тобто у вас схильність до технічних дисциплін?
- Я більше творча людина. Я пішов в училище, бо там був вокально-інструментальний ансамбль. Гітари, барабани – я це дуже люблю. А в перехід пішов працювати внаслідок важких часів. Це було в 1999-2002 роках. Працювали я та декілька моїх друзів. Там мене і помітив Юрій Федорович Кравчук, який тоді був директором філармонійного центру, і запросив на вечір авторської пісні.
- І після цього концерту вам запропонували роботу?
- Спочатку було перше місце в конкурсі «Твій шанс-2». А потім і на роботу запросили. Одразу вступив до Чернігівського музичного училища імені Л. Ревуцького (зараз коледж – Ред.) Там якраз відкрився вокальний відділ. Вчився у народного артиста України Віктора Субачєва, потім у В’ячеслава Литвинова (нині заслужений артист України. – Ред.) При цьому продовжував працювати у філармонійному центрі. Було нелегко, але витримував. Потів був Київський національний університет культури та мистецтв, вступив одразу на 3 курс, далі – Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв. У мене повна вища освіта, я спеціаліст, вокаліст, викладач.
- А ще й участь у конкурсах! Які з них найбільше запам’яталися?
- Дуже сподобалося у Санкт-Петербурзі у 2012 році на фестивалі-конкурсі, де отримав перше місце у номінації «класичний вокал» і друге місце – «естрадний вокал». Цікаво було у Фінляндії на конкурсі імені Яна Сібеліуса. Це було у 2013 році, і туди, як і у Санкт-Петербург, ми їздили разом з концертмейстером Світланою Пилипенко (заслужений працівник культури України – Ред.). Завоювали перше місце в номінації «академічний вокал». Приємно було привезти у філармонійний центр лист-подяку від Комітету цього конкурсу «за підтримку культурних зв’язків між молоддю Скандинавських країн та України». Міжнародний Музичний Фестиваль “MUSIC OPEN PAFOS” на Кіпрі у 2013 році також був цікавим. Я там, до речі, виконував ваш улюблений “Романс Неморіно” з опери Гаетано Доніцетті “Любовний напій”.
- Як ви піклуєтесь про свій голос? Чи є у вас якісь правила? Одна відома співачка оригінально сказала з цього приводу, що коли вона прокидається вранці, а Голос ще спить, то вона ходить тихо-тихо. Як взагалі тримаєте себе у формі?
- На голос дуже впливає моральний стан. І для мене найголовніше – морально почуватися добре. Тому намагаюся себе заспокоювати у якихось проблемних ситуаціях. Мені допомагає кулінарія. Дуже люблю готувати, і для дружини готую також.
- Як їй пощастило!
- Вона теж гарно готує, в кулінарії – ас. Шашлики краще за мене робить!
- Але ж вам потрібно і за фігурою слідкувати! Як ви це робите?
- Я собі ні в чому не відмовляю, але вмію себе контролювати. Намагаюся дотримуватися балансу, ніде не перебирати – ні в їжі, ні в питві.
- Ваша дружина також музикант?
- Так, вона артист військового оркестру. Грає на флейті. А познайомились ми, коли у мене був перший сольний концерт у 2003 році. Вона тоді подарувала мені диск відомої на той час чернігівськой групи “Широко закриті очі”, яка мені дуже подобалася.
- У вас найголовніші події життя пов’язані з філармонійним центром! Як ви думаєте, вона закохалася у ваш голос, чи в вас?
- (Сміється). Не знаю, ми обоє закохалися, і все. Вона музикант, і ми розуміємо одне одного, це головне.
- Насамкінець традиційне запитання – про творчі плани.
- Планів багато, є цікаві ідеї. Але зараз зосереджуюся на підготовці до сольного концерту. І запрошую вас і глядачів до нашого Чернігівського філармонійного центру 25 квітня 2018 року на 19 годину.
- Дякую. Успіхів вам і до зустрічі на концерті.
Спілкувалася Віра Лобановська
\\\________________________
Довідково. Сергій Сулімовський народився 28 лютого 1981 року у Чернігові. Випускник вокального відділу Чернігівського музичного коледжу ім. Л. Ревуцького, викладачі: народний артист України Віктор Субачєв, заслужений артист України В’ячеслав Литвинов; Київського національного університету культури та мистецтв; Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. З 2001 року працює артистом Чернігівського обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм, на даний час соліст-вокаліст колективу концертних виконавців.
Учасник, лауреат та переможець багатьох конкурсів та фестивалів, зокрема, Міжнародного фестивалю-конкурсу естрадного мистецтва у Санкт-Петербурзі, Росія, перше місце в номінації «Класичний вокал. Соло», друге місце у номінації «Естрадний вокал» (2012); переможець конкурсу імені Яна Сібеліуса в місті Турку, Фінляндія, номінація «Академічний вокал» (2013); Лауреат III Міжнародного Музичного Фестивалю “MUSIC OPEN PAFOS”, Республіка Кіпр (2013) та інших. Неодноразово відзначений грамотами та подяками Чернігівської обласної державної адміністрації, Чернігівської обласної ради, Чернігівської міської ради. У 2015 році Сергій Сулімовський був удостоєний почесного звання «Заслужений артист України».