У Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику Михайла Коцюбинського зібралися шанувальники творчості Михайла Ткача з нагоди його 80-ліття та творці й читачі часопису «Літературний Чернігів», що народився на світ чверть століття тому. 25 років виповнилося і літературній спілці «Чернігів», голова якої теж Михайло Михайлович.
Вміння «гуртувати світлих людей»
Представники місцевої влади усіх рівнів, науковці, письменники, журналісти, бібліотекарі, лікарі, освітяни й краєзнавці – прихильники таланту незмінного головного редактора журналу «ЛЧ» вручали грамоти, подяки та вітальні листи, дарували гостинці й живі квіти. Слова вдячності, захоплення і зачарування як особистістю, так і творчістю Михася звучали з вуст кожного, хто вшановував світлого і щедрого душею прозаїка, живописця, громадського діяча.
Дві з половиною години спливли непомітно, бо залу сповнювала особлива благодать і невидиме світло. Сторонніх людей на заході не було – присутніх єднала з Михасем Ткачем чи то спільна праця, чи громадські справи, чи любов і повага до його книг.
– Михайло Михайлович Ткач – щаслива людина. Прекрасна родина: дружина, діти, онуки. Красиві, талановиті, світлі, – зазначала у вітальному слові письменниця Ганна Арсенич-Баран. – Напевне, Бог дав йому такий талант – гуртувати навколо себе світлих людей, бо сам ювіляр такий. Душевне тепло, яке струменить від цього чоловіка, додає йому молодості й наснаги. Талановитий письменник, Михась Ткач талановитий ще й своєю людяністю та умінням ділитися душевним світлом і теплом із друзями, з колегами і, звичайно, зі своєю неперевершеною родиною.
«Ось такий у мене дід…»
Творчий доробок лауреата низки міжнародних і вітчизняних літературних премій – 15 книг повістей, оповідань, новел та образків, зітканих із любові й болю. Десятки написаних ним чудових художніх полотен. 79 номерів редагованого Михасем «Літературного Чернігова». Та, по-моєму, неоціненний скарб – талановита й дружна родина Ткачів. Дві доньки, два зяті, п’ятеро обдарованих онуків.
Окрасою вечора і душевним подарунком для ювіляра стали концертні номери Назара, Марка, Варі, Мар'яна й Ореста. Звуки бандури бентежили серце і Михася Ткача, і гостей. Дзвінкий голос Варвари додавав українським пісням дивної теплоти й особливого звучання.
– Знаєте, який у мене добрий дід? – хвалився по секрету найменшенький онук Орест. – Бачили, скільки надавали йому букетів? Я для нього сьогодні співатиму.
І таки натхненно співав. А діти підготували татусеві свій подарунок – видали книгу своїх улюблених творів із вагомого доробку батька. Яскраву, в твердій обкладинці, ілюстровану.
Додам, що давно не була учасницею такого душевного, зворушливого й світлого дійства. Не згадаю, щоб когось так шанували влада (хоча письменник ніколи її не оспівував – славив українське село і селян), колеги, прихильники, друзі та рідня. Очевидно, неспроста Михась Ткач народився саме на Михайлове чудо.
Ольга ЧЕРНЯКОВА. Фото автора