Що ж робити, якщо ваша дитина повертається зі школи пригніченою або ще гірше — із синцями й запевняє: «Більше туди не піду»? Як захистити сина чи доньку від агресивного вчителя, який принижує честь і гідність, застосовує до учнів жорстокі покарання?

Авторитарна педагогіка — спадкова

Від чого ж потерпають школярі?

«Найчастіше — від приниження честі й гідності, коли вчителі кричать, вживають принизливі фрази-штампи, які не вважають образливими, — зазначає Роман Бондаренко. — Це психологічне насилля. Такі підходи у школах — відгомін совітів, коли процвітала авторитарна педагогіка. І за 26 років незалежності наша освітня система не перебудувалася, радикальних змін не відбулося. Тож авторитарні підходи нині передаються з покоління в покоління вчителів, тобто досі у більшості педагогічних університетів навчають студентів такими самими методами. І навіть з першого класу в школі пригнічують особистість. Тобто все спрямоване на те, щоб сформувати суспільство пересічних заляканих, затурканих громадян».

За авторитарними підходами вчителі часто приховують власну непрофесійність. Адже справжній педагог завжди відкритий до діалогу з учнями, не боїться їхніх запитань, уміє перетворити урок на цікаве дійство, а не на суцільний терор. До речі, якщо вашій дитині вчитель не дає змоги висловити власну думку, це теж вважається психологічним насиллям.

«Коли вчитель не звертає уваги на учня й каже «мене не цікавить твоя думка», то порушує Конвенцію ООН про права дитини, — запевняє юрист. — У міжнародному документі зазначено, що кожна дитина має право бути почутою, висловити власну точку зору. Учителі часто роблять зауваження до зовнішнього вигляду учнів, ніби форма одягу — найголовніше, що є в школі. І починають вичитувати дітей за колір сорочки, довжину спідниці.. Шкільна форма — такий собі фетиш, традиція зрівнялівки. Такі порушення суперечать конвенції, де прописано право дитини на індивідуальність».

Розголос — найефективніша зброя

Які ж дії вчителів вважаються жорстокими? Їх зазначено в наказі Міністерства освіти і науки №844. Одначе реалії доводять: далеко не всі педагоги читали цей наказ і застосовують насилля. Психологи застерігають, що це може призвести до серйозних психологічних травм у дітей: неврастенічного розвитку особистості, соматичних порушень, депресії, гніву, почуття тривоги, невпевненості в собі, розлади сну й апетиту тощо.

«Якщо ваша дитина постраждала від дій учителя, найперше раджу звернутися до лікаря, коли є зовнішні ознаки фізичної шкоди. Тут дві мети: по-перше, зберегти здоров’я дитини, по-друге, зафіксувати наслідки, — радить Роман Бондаренко. — Потім слід звернутися до класного керівника або директора школи. Наступний крок — написати скаргу до управління освіти міста чи району, далі — до обласного департаменту освіти. У жодному разі не треба замовчувати й терпіти. Як показує практика, розголос — найефективніша зброя.

Рік тому займався справою про психологічне насилля: класний керівник у Черкасах жорстоко виховувала п’ятикласників: дуже голосно кричала, принижувала, вигукувала раз по раз «я научу тєбя любіть совєтскую власть!» Тоді це пролунало на багатьох телеканалах. Вчительку звільнили у січні цього року. Суд виніс рішення про жорстоке поводження з дітьми. Допомогли аудіозаписи уроків з криками вчительки і грюканням по столу, які стали доказом у суді».

До речі, звільнили вчителя й за те, що він не пустив учня до туалету й той не витримав. Тож юристи запевняють: треба сміливо обстоювати права власної дитини. «Усе в руках батьків: вони повинні захищати права власних дітей і обирати не заборонені законом засоби. Приміром, не заборонено здійснювати запис у публічному місці. Школа — громадське місце, де відбувається навчальний процес. Урок може відвідати будь-хто з батьків, попередивши. Але оскільки на таких уроках вчителі не кричатимуть на учнів, нині досить дієві засоби — смарт-годинники. А якби ще у класах встановили відеокамери, це зняло б безліч питань: стали б зразу зрозумілими претензії вчителів до дітей і навпаки. Проти були б лише вчителі, яким є що приховувати», — зазначає Роман Бондаренко..

Агенти змін

Чи можна вилікувати окремих вчителів від жорстокої й неадекватної поведінки? Громадські активісти не плекають ілюзій: миттєвих змін чекати не слід, вони мають відбутись еволюційним шляхом. Майбуття нової української школи — за педагогами з новим баченням, директорами, обраними за конкурсом. Адже коли у школу приходить працювати навіть одна людина з прогресивними поглядами, освітнє середовище змінюється. Нині вже є острівки свободи у школах, дитсадках. Таких педагогів звуть агентами змін, саме вони можуть зруйнувати стереотипи й оздоровити систему освіти зсередини.

У ГО «БАТЬКИ SOS» зауважують, що вчителі з інноваційним мисленням зазвичай зустрічають опір педколективу, одначе допоможе талант і терпіння. Радять почати з малого. Приміром, скасувати шкільну форму, перестати проводити урочисті лінійки тощо. Ці нібито дрібні традиції напрочуд сильно впливають на психологію дітей. У всеукраїнському масштабі змінам додасть обертів упровадження МОН Концепції Нової української школи, яка передбачає перехід до педагогіки партнерства. А окремі шкільні узурпатори нарешті збагнуть, що вони не дресирувальники в цирку, а вчителі й повинні чути і дітей, і їхніх батьків.

БАТЬКАМ І ВЧИТЕЛЯМ НА ЗАМІТКУ

Згідно з наказом Міністерства освіти і науки №844 «Про вжиття додаткових заходів щодо профілактики та запобігання жорстокому поводженню з дітьми», жорстоким поводженням вважається:

приниження, ставлення в куток, биття, ігнорування фізичних потреб дитини (заборона піти до туалету), жорстка дисципліна, що тримається на страху, а не на інтересі до навчання, авторитаризм, вимоги без пояснень, непосильна праця. А ще нагадування в присутності класного колективу про недоліки учня, особливості сім’ї, сімейні події, про які дізнався вчитель, недоцільні вимоги до зовнішнього вигляду (зачіски, форми). Педагогові заборонено власноруч підстригати школярів, знімати з них прикраси, відбирати мобільні телефони тощо.

Інна Ковалів для “УК”