Саме це велике релігійне свято нечиста сила не обходить увагою. Зокрема, у ніч під Великдень усі відьми й чорти злітаються в Києві на Лису гору на так званий шабаш. Вночі, коли всі домашні засипають, відьма сідає на лопату, якою саджають хліб у піч, та вилітає в трубу. Тривають веселощі до перших півнів, бо інакше вони вчасно не втраплять додому.

«На шабаше происходит пляска, черти любезничают с ведьмами, но бывают ли там между ними и плотские отношения – неизвестно», – пише етнограф Петро Іванов.

Карта має чудодійну силу

Розпізнати відьму в церкві можна легко. «Як стануть дочитуватися до Христа, – кожна відьма поспіша ухватитися за дужку дверей». Йдучи в церкву, вони, як правило, беруть з собою пікову шістку – картку, що має магічну силу. Кладуть в кишеню і стоять з нею під час богослужіння.

«Когда священник, выйдя из алтаря с крестом в руках, обратясь к прихожанам, скажет: «Христос воскрес», а все находящиеся в церкви люди ответят ему: «Воистину воскрес», ведьма в это время тихо произносит: «У меня в кармане карта есть». И так повторяет она эти слова каждый раз в ответ на слова священника «Христос воскрес». Через такое кощунство шестерка приобретает таинственную силу…».

З макітрою на голові

Як пише Василь Скуратівський у книзі «Святвечір», щоб розпізнати нечестивицю, вчиняли так: «Брали шматок дошки із сучком, що залишивсь від домовини, виколупували його і приходили на всеношну. Крізь таку дірочку, якщо в неї подивитися, можна побачити серед присутніх відьму – в неї на голові обов’язково має бути череп’яна макітра. Але робити це потрібно вельми обережно, оскільки нечестивиці можуть помститись…».

Дівчатам краще самим у церкву не йти, бо відьма любить перевтілюватися в образ подруги чи приятельки, стати двійником та наробити неслухняній дочці лиха.

Варто не втрачати пильності, йдучи на Великдень вулицею. Можна захистити себе ось таким чином: «возьми дулю стулы и пид плычем повернысь до баб, де воны сыдять… та из баб, яка видьма, буде ругаты тебе и скаже: «На чортового батька ото мини дули даеш? Виднысы своему батькови!».

Доречно скласти навіть не одну, а дві дулі. «Положіть правую дулю под левую мышку, а левую – под правую, – в результате брань ведьмы».

Якщо ж комусь пощастить вистояти у церкві всю ніч з крашанкою в кишені і вислухати, не куняючи, утреню та обідню, тримайте це яйце хоч років десять – воно не зіпсуєься. Коли ж вчинити так років 20 підряд, можна побачити всяку нечисту силу. Найбільше чіплятимуться відьми, щоб виманити яйце. Якщо ж порушити службу, не вистояти до кінця її, а потім покласти крашанку на стіл, то після обідні вона буде підмінена: іншого кольору.

Шкарлупу ж із крашанок треба поламати на найдрібніші шматочки, щоб, як радить Олекса Воропай, відьма не могла набрати нею роси та попсувати тою росою корів. Якщо ж вона вколе кого-небудь шкарлупою писанки, то людина захворіє.

Крашанка, а ще більше писанка, одержана на Великдень, «відвертає напасті». Дівчатам слід вмитися водою зі свяченою крашанкою, «щоб бути кращими».

Нечисть сидить по закутках

Першого Великоднього дня вся нечисть сидить по закутках. У темних закомарках ховається чорт із шапкою-невидимкою на голові. «Як здобудеш ту шапку – щастя твоє, матимеш усе, що захочеш. Та бережись, бо як схопить твою крашанку чорт – пропав ти, задушить нечиста сила».

Не варто піднімати і привабливих речей, що лежать на дорозі: стрічок, коралів, намиста, шовкових хустин, срібних та золотих обручок тощо, в які перевтілюються представники нечистих сил. Аби не мати лиха, слід прислухатися до застерігань Василя Милорадовича: « Ишлы дивкы на велыкодних праздниках, и одна нагледила срибный перстень на дорози и сховала его у пазуху. Прыйшла додому, стала шукать у пазуси – нема. Вечором прылита до неи змий, вона й говорить: «Чого ты до мене? Я зовсим не знаю, що ты таке». А вин одвича: «А ты мене знайшла, зрадила и прыголубыла». «Я найшла не тебе, а перстень». «Ни, то був я». Нияк вона од его не одкараскалась, став вин до неи литать, начав ии грудь ссать, и вона писля того похудала и така зобылась, що неспособна о свиту ходыть.

Ии парубок став говорыть: «Чого ты така худа стала?». «Найшла лыхо, перстень, а то не перстень, то я найшла соби змия». Парубок порадив: «Сядь коло викна, як мисящно буде, и чеши соби волос, а у пелену симья насыпь и йиж». Коли ж змій прилетів до дівчини, «як здвынувся, осмалив ий волос и сказав: «Ты не моя, а я не твий».

Отож навіть у часи матеріальної скрути не зазіхаймо на яскраві та спокусливі речі.

Підготувала Ольга ЧЕРНЯКОВА