Чернігівцям, котрі прийшли до міського палацу культури, не вдалося спокійно посидіти в кріслах чи подрімати: Олександр Положинський запалив серця глядачів і спокусив їх на «божевільні танці», бурхливі оплески, сплеск емоцій і веселощі.
Вибухово-пристрасний виступ улюбленого гурту публіка запам’ятає надовго. Як і фотосесію із сонячним, відкритим, запальним і непосидючим Сашком, автором майже всіх пісень та лідером «Тартака».
Прозвучали найзнаковіші та найважливіші пісні з усіх восьми альбомів гурту – пронизливо патріотичні, філософські, ліричні, жартівливі… Добре знані аудиторією «Хулігани», «Буча-Чака», «Ритмотека» й «Прокрутіть цю пісню по радіо» й нові мелодії, що змушують тривожно битися наші серця – «Висота. Ніхто, крім нас», «Лицарський хрест», «Мене вже немає», «Жити».
Коли побачила в залі телеоператора Петра Ярмоленка з сином-першокласником Назаром, переконалась, що таки дійсно «історія триває»: на «тартаківських» мелодіях спершу виростали батьки, а тепер їх залюбки співають вже діти (а то й онуки). Назарчику, як зізнався хлопчина, до душі пісня «Мій народ». Нібито й за серйозна для дитини, але водночас і зрозуміла.
Публіка різного віку однаково веселилась, підстрибувала, розправляла крила (чи вірніше – розмахувала руками) й невтомно плескала в долоні… Талановита «супер-пупер зірка» не відгороджувалася охоронцями від зали, а розмовляла з чернігівцями, мов із давніми друзями (гурт не вперше виступає в древньому місті) – на рівні й довірливо.
Ольга ЧЕРНЯКОВА
