Та і поодинці, і гуртом вони повсякчас на національній хвилі: любов до України, до народу, до нації і національної культури живить серця шести заповзятих і сміливих козаків, надихає і окрилює. Музики-співаки мають свою громадянську позицію, часто виступають на сході країни, беруть участь у благодійних заходах і акціях на підтримку бійців та потерпілих у зоні бойових дій.
Життєстверджуючі, сумні, ліричні й запальні пісні нещодавно подарував Сергій і чернігівцям, і менянам.
Разом із кобзарем-лірником Тарасом Силенком вони присвятили виступ на «Зеленій сцені» пам'яті загиблого побратима, нашого земляка Олексія Коновалова.
Киянин із чернігівським корінням
Хоча Сергій народився у Києві та виріс у самісінькому центрі столиці, чернігівське коріння співака, як розповість на брифінгу, глибоке й розлоге. У селі Великий Листвен, що в Городнянському районі, понад століття тому з'явилися на світ його прадідусь і прабабуся.
Василь Матвійович Євтушок був чоловіком працьовитим, майстровитим і знаним. Вправний бондар і вмілий будівельник, він міг би жити у достатку, але губила доброта.
– Мій прадід був дуже достойною і доброю людиною. Ніколи не брав сповна заслуженого гонорару за свою роботу. Якщо треба було родині прохарчуватися, то треба було домовлятися із прабабусею Мариною Костянтинівною Кравець. Через скромність прадіда родина бідувала, хоча могла стати заможною. Моя бабуся йшла до школи босою, – розказав співак. – До речі, прадідусь свого часу брав участь у спорудженні мосту через Десну. І не просто як рядовий робітник, а як один із керівників цього проекту.
За словами гостя, Василь Євтушок попрацював ще і завскладом Тупичівського спиртзаводу, але «наліво» ця гаряча продукція при ньому жодного разу не пішла.
– Люди часто казали йому: «Що якби всі такі були, то давно б жили при комунізмі», – згадував співак.
Сергієві бабуся й дідусь навчалися в Борзнянському сільськогосподарському технікумі, де й познайомилися. Згодом побралися. Бабуся дуже любила географію.
– Саме тому і я захопився географією. Вступив на географічний факультет Національного педагогічного університету імені Грінченка, – розповів музикант журналістам. – Тепер мандрую.
У Великому Листвені сьогодні живе велика рідня Василюків, а він часто виступає на Чернігівщині, яку вважає «північним форпостом України». Прилуки, Ічня, Чернігів, Ріпки, Короп, Мена… Планує окремий тур малою батьківщиною.
На хвилі патріотизму
Український фолк-метал гурт брати Сергій та Олексій Василюки створили в червні 1999 року. Офіційною датою народження колективу вважають саме 13 червня – день, коли зіграли першу власну композицію «Зимні», нині вже призабуту.
Назва «Тінь Сонця» з’явилася після серпневого сонячного затемнення, яке сталося того ж літа. Барду і самому не віриться, що вже 18 років радують публіку своїми оптимістичними і запальними піснями.
Сім альбомів із загадково-промовистими назвами – потужне колективне надбання: «Святість віри», «Над диким полем», «За межею», «Полум’яна рута», «Танець серця», «Грім в ковальні Бога», «Буремний край». Сергія має і сольний альбом – «Сховане обличчя».
Шанувальники називають гурт рок-артилерією української сцени: команда сповнена національного колориту та патріотичної лірики. Це єдина група, в якій автентична українська бандура стоїть нарівні з насиченим гітарним саундом.
Невипадково музику «Тіні Сонця» іменують ще й «козацьким роком», адже вона по вінця сповнена козацького духу і романтики. Фронтмен вважає, що без лірики й романтики справжніх козаків не буває, хоча серця їх гартовані вогнем і мечем.
За народним голосуванням, пісня гурту «Їхали козаки» стала візитівкою Національної збірної України з футболу на ЄВРО-2016, обігнавши в рейтингу навіть «Океан Ельзи» і знамениту мелодію «Червона рута».
Під «Їхали козаки» боксер Олександр Усик виходив на ринг. Звісно, нею бард порадує й чернігівців, як і «Засвіт встали козаченьки», «Меч Арея», «Пресвята Богородице Діво». «Коли на серці сумно».
До слова, «Козачу могилу» гурт і Сергій співають вже 13 років.
Брати Василюки виросли в російськомовному середовищі, але під впливом батька, репетиторки з української мови пані Наталі та гурту «Скрябін» як найавангарднішого явища вітчизняної сцени сформувалися патріотами. «Тінь Сонця» народилася як альтернатива колективам «Плач Єремії», «Кому вниз», «Вій»…
«Козак-державник. Націоналіст. Патріот. Романтик і лірик» – такий він насправді Сергій Василюк. Громадський і політичний діяч, член історичного клубу «Холодний Яр» і засновник мистецько-просвітницького проекту «Видатні українці». Завзятий веломандрівник і футболіст, історик і великий любитель козацтва.
«Б'є життя через край!»
Ось таке життєствердне гасло гурту, й хлопці справді заряджають слухачів енергією і позитивом. Навіть у печальних мелодіях, що наскрізь пронизують людські серця, бринять мотиви надії й світла. У репертуарі Сергія завжди є пісня «Ніколи не плач», присвячена героям Крут. Він щоразу закликає невідому нам кохану дівчину:
«В веснянім саду бринять солов’ї,
Тут вперше пізнав колись обійми твої.
Мені посміхнись і спробуй забуть.
Погасли вогні. Мене не вернуть.
Тільки не плач…
Пекельну журбу навік поховай,
Рости козаків і знову у бій проводжай.
Убий лютий щем! Чуєш чи ні?
Ще стане на всіх цієї борні!
Ніколи не плач…».
На сцені співак-музикант імпровізує, вільно добирає репертуар залежно від публіки, яка прийшла на зустріч. Народні мелодії, відомі шлягери, авторські пісні.
Зазвичай Сергій мало «світиться» на екрані телебачення – переважно посеред людей, у великих містах і провінційних містечках. Ділиться душею тихо і камерно, як і годиться справжньому українцеві.
Ольга ЧЕРЯНКОВА. Фото автора та Олега Головатенка.