На етапі затвердження порядку денного “завелися” депутати від Аграрної партії та “свободівці” - Іван Желіхівський та Володимир Брюховецький. Посварило їх комунальне підприємство “Бахмацьке”, навіть скоріше, піщаний кар’єр на полігоні, який знаходиться в оренді у останнього. І хоча “Бахмацьке” погрузнув по вуха в боргах, депутати напередодні на комісії виясняли: закривати його чи ні. Втім підприємству не допомогли  щедрі “вливання” з бюджету, ані харчування дітей в школах по завищеним цінам, ані віджатий свого часу у “Порадника” кіоск “Преса” у приміщенні райради. Орендовану землю, яка годувала цю комунальну “кормушку”, віддали атовцям. А супервигідний “піщаний” бізнес чомусь не зробив багатим ні це підприємство, ні Бахмацьку районну раду, якому воно по суті належить.

Та й, якщо проаналізувати роботу всіх комунальних підприємств, що заснувала райрада, як то “Формат-сервіс” (правонаступник Бахмацької друкарні), районна газета “Голос Присеймів`я”, КП “Бахмацьке”, КП “Бахмацьке архітектурно-планувальне бюро”, при всіх можливих привілеях, держзамовленнях, реальній (чи декларованій?) підтримці всіх, без винятку, голів райради, вони, судячи з представленого звіту голови фінансового управління РДА Світлани Мельник, ледь животіють, перераховуючи копійки до бюджету. І хоча автором на сесіях райради не раз піднімалося питання фінансового звіту керівників даних підприємств при різних головах та каденціях, керівництво пропускає дане питання «повз вуха».

То, якщо ці підприємства ледве виживають, але закрити, або «відпустити» їх не можна, виникає питання кому, а ще цікавіше, чому, це «комусь» вигідно? Чому не можна «здати» їх в оренду за прийнятні для обох сторін кошти? Виходить, комусь невигідно, щоб підприємства заробляли для себе, розвивалися, наймали більше працівників та прозоро платили оренду громаді. Наприклад, друкарня може заробити десяток тисяч для громади в рік, а піщаний кар’єр, вибачте, «накопає» сотні тисяч, враховуючи, що КАМаз піску зараз коштує біля 2000. І це без жодних вкладень бюджетних коштів, на які чекають у лікарнях, школах та дитсадках.

Натомість дехто з депутатів, навпаки, пропонує і надалі «закопувати» в КП «Бахмацьке» бюджетні кошти, погасивши існуючі борги й оформивши ліцензію на кар`єр. Мріють, що на це вистачить шістсот тисяч гривень, які по копійці збирали і платили до бюджету малі і великі підприємці Бахмаччини. А де брати техніку? Знову вишкрібувати на неї з бюджету? Напевно, хтось з депутатів уже спить і бачить себе «генералом піщаних кар`єрів». А на виході, повірте, побачимо «циганський пшик».

До речі, на цій сесії депутати остаточно оформили шлюборозлучний процес з “Голосом Присеймів`я”. То ж протягом десятиріч, вкладуючи бюджетні кошти у вигляді дотацій у цю газету, тиснучи адмінресурсом заради плану її передплати, даючи пільги на оренду приміщення, депутати, як казала сова з відомого мультику, “без-воз-мез-дно” одним порухом рук віддали все нажите «непосильною працею» добро, поки що колективу редакції.

Депутати надали поки біля сотні тисяч на погашення поточної заборгованості. Звіту теперішнього керівника не дочекалися, зачитував проект рішення заступник голови Анатолій Бондар. Хто буде новим керівником? Питання риторичне.

При обговоренні суми, що виділяє з бюджету район на функціонування громадських об`єднань та спілок (а це понад 600 тис.грн на рік!), депутат Микола Прокопенко (голова фракції РПЛ у районній раді) запропонував у 2018 році об`єднати спілки воїнів ВВВ, АТО, афганців, чорнобильців в частині витрат на бухгалтерію, приміщення, послуги зв`язку, витратні матеріали, тощо з метою економії коштів для придбання квартири потребуючим членам цих спілок. Володимир Брюховецький заперечив йому, сказавши, що зекономити можна хіба що на посаді соцпрацівника. Як виявилося, ці пів ставки соцпрацівника планувалося надати Жанні Ровній, матері полеглого захисника Вітчизни, яка відома своїм постійним піклуванням про воїнів АТО. Це викликало збурення в залі. Її виступ не залишив байдужим жодного в сесійній залі. Можливо, вчасне визнання помилки, вибачення свободівців зменшило б образу згорьованої матері. Депутати ж проголосували за фінансування всіх спілок у повному об`ємі.

Депутат Світлана Євтушенко (ВО “Батьківщина”) запропонувала рештки невикористаної субвенції по фінансуванню освітніх закладів виплатити до Нового року 30% премією учителям. Депутати дискутували: а що ж робити з працівниками дошкільних закладів, які теж освітяни, але їм нічим платити з районного бюджету? А чим тоді латати покрівлю ФОКу? Чи, можливо було б, краще придбати новенького автобуса для учнів? Депутат Олена Клименко (фракція Радикальної партії) заступилася за медиків: а чим вони гірші, їм премія теж конче необхідна! Це питання було відкладене на наступну сесію.

Бурхливе обговорення викликало питання затвердження техдокументації на землю для майбутніх аукціонів з її оренди. Згідно законодавства, надавати АТОвцям можна лише 25% землі, орендованих на аукціонах. Аграрна партія пропонувала залишити одну з ділянок, щоб воїнам, які повернуться з передової, було з чого в майбутньому надавати ділянки. Свободівці ж переконували, що затвердити потрібно всі ділянки, аргументуючи це домовленістю з Дежгеокадастром. Тут і розпочався конфлікт між Володимиром Брюховецьким і Едуардом Левчановським, що в подальшому переріс у бійку. У депутатів склалося враження, що обидві спілки воїнів АТО і чорнобильців щось не поділили. Ну “щось”, звичайно, читач здогадався, у даному випадку, це земля. Комусь вистачило, комусь не вистачило. Хіба ж мало українських письменників про неї писали?

Потім перейшли й на особистості. За словами Володимира Борисовича, Едуард Левчановський не воював у зоні АТО та незаконно оформлює собі військову інвалідність. При спробі вислухати пояснення останнього, була дана команда: “АТОвці, чого ви сидите?” Після чого розпочався той Содом і Гомора - сором, про який уже пишуть у всеукраїнських газетах. Люди в амуніції вовтузили Левчановського, тягаючи по сцені за президією. Ведучий сесії, голова райради, спокійно відсунув стілець, даючи можливість “кучі-малій” котитися до виходу. Близько десятка поліцейських намагалися розборонити забіяк. І взагалі, у багатьох присутніх склалося враження, що це було зрежисоване дійство. По-перше, велика кількість людей у формі, багато яких не були бахмачанами, по-друге, раптова поява такої кількості поліції. Це при тому, що під час звичайної сесії 2-3 поліцейських чатують на першому поверсі будівлі, попиваючи каву.

Якби не реакція депутатів, присутніх голів сільських рад та запрошених, невідомо чим би це закінчилося. Врешті-решт, насилу навівши порядок у сесійній залі, депутати проголосували за звернення до Генерального прокурора, щоб розібратися, чи законно Е.Левчановський отримує (чи вже отримав?) військову інвалідність та з питанням резонансних подій (підкиданням гранат на подвір’я, вибухів, пострілів з реактивних гранатометів та ін.), що мали місце на території Бахмацького району.

За матеріалами газети “Порадник”