— Живемо в хащах. Багато закинутих хат.
Ставок за три роки став вербовим гаєм, а не пожежною водоймою.
Нема в селі місця, де могли б купатися діти, рибалити. З водою взагалі напряг. Поставили б лічильники, можливо, була б економія і вода у всіх. Водогони півтора року передано до КП «Єдність», але досі вони висять у повітрі. Не здивуюсь, якщо й дозволу на користування ще нема.
Доріг нема. Телефонного зв’язку теж фактично нема. Освітлення нема (можливо, це єдине, що зробиться в цьому році). Дитячий садок у Шибиринівці перетворився на довгобуд. Грошей у громади нема (не зрозуміло для чого створювалася стратегія розвитку?)… Отак і живемо, децентралізувались, — йдеться в дописі Тупиці.
Журналісти «Часу Чернігівського» постійно розповідають читачам про об’єднані територіальні громади області. Ми намагаємося показати як позитивні зрушення, так і певні негативні моменти. Не змогли залишити без уваги й даний допис. Тому звернулися за коментарем до експерта, який із самого початку децентралізації працює на Чернігівщині та знає про все, що відбувається в ОТГ.
Регіональний консультант із бюджетних питань Асоціації міст України Микола Силенко каже, що Михайло-Коцюбинська ОТГ повноцінно функціонує лише з 1 січня 2017 року. За цей час просто неможливо розв’язати проблеми, які накопичувалися десятиліттями. Водночас за рік зроблено дуже багато.
— Тільки за минулий рік реалізовано сім проектів із ремонту шкіл, дитсадків та інших соціальних закладів.
У травні компанія Agricom Group запустила в Михайло-Коцюбинському виробничий комплекс із виготовлення пластівців із зернових культур, а це робочі місця й додаткові надходження в місцевий бюджет. Днями відкрито футбольне поле зі штучним покриттям. І це тільки початок.
Це наче й непомітно, але за понад 2 десятиліття в сільських і селищних громадах через обмежені повноваження і фінансові можливості накопилася купа невирішених питань. Природньо, що жителі кожного села вимагають першочергової уваги саме до їх проблем. Тут має бути розумний баланс між вирішенням задач адміністративного центру й менших населених пунктів.
Кожне село має визначити якийсь один основний, найбільш важливий проект і наполягати на його реалізації. Накинути ж на ОТГ одразу 6–7 проблем — освітлення, дороги, ставок, благоустрій, дитсадок тощо… Ну, знаєте, бюджетні можливості не безкінечні і варто визначатися з пріоритетами й послідовно реалізовувати наміри.
Усе й одразу — тільки в казках чи передвиборчих виступах політиків. Усьому свій час, — підкреслив Микола Силенко.