«З Вірою, Надією, Любов’ю» — у Чернігові в день Віри, Надії і Любові вітали капеланів, йдеться в сюжеті Чернігівської регіональної дирекції НСТУ. Їх – 14 в області, тих, хто підтримуючі вояків на фронті, вдягнув священицький хрест на військову форму. Вони вперше зібралися всі разом – на Красній площі Чернігова, аби разом помолитися за своїх бойових побратимів — бійців, що відійшли у вічність. Квіти лягли до стели з іменами загиблих героїв АТО, квіти лягли і до стели з іменами героїв Небесної Сотні.
Ідея вшанувати бійців, що воюють Божим Словом, виникла у журналістки «Сівера» Тетяни Миргородської. Три роки під час поїздок на фронт вона збирала матеріали про чернігівських душпастирів на передовій. Все це вилилось в програму «Немає більшої любові…». А ось зібрати своїх героїв вдалося в день Віри, Надії і Любові.
Шанували капеланів під час урочистостей в кіно-культурному центрі. Слова вдячності і нагороди від представників органів влади, самоврядування, військового командування… Самі ж герої кажуть, священиком на фронті ніхто бути не збирався – війна покликала. Ніжинський батюшка Сергій Чечин – особистість на фронті майже легендарна. Недарма ж він носить почесне звання Народного Героя України. Йому, його колегам бійці вірять, і віра ця робить дива.
На сцену по черзі виходили делегації міст і селищ, які дали фронту військових священиків – Носівка, Ічня, Ніжин, Батурин, Козелець, Десна. Ічнянець отець Дмитро Нікітенко каже, вважає бійців за своїх дітей. Найзворушливіші вітання капеланам – від «Єдиної родини Чернігівщини», організації, що об’єднує сім’ї загиблих Героїв. Кому, як не їм, знати, наскільки важливо душпастирське слово.
Кажуть, священицтво і волонтерство на фронті чимось схожі – без підтримки воякам важко. Привітати чернігівських капеланів аж з Донбасу приїхав відомий кожному вояку волонтер Юрій Борисенко, якого за звичкою звуть «Юра Старобільський».
Під час урочистостей кожному капелану вручили підписаний бійцями і волонтерами прапор України з умовою – підняти його у звільнених містах Донбасу і Криму.