– Ми розуміємо, що та школа не навантажена учнями і є вільні приміщення, – кажуть вони. – Можливо, з метою економії ця ідея й виправдана. Але в нашому центрі навчаються діти з особливою психікою, з різними розумовими й фізичними порушеннями, з аутизмом, з синдромом Дауна, тяжкими вадами мовлення тощо. Їх не можна докупи з усіма. Більшість з нас будуть вимушені взгалі відмовитись від відвідування школи.

Тривалий час у Городні не було навчально-реабілітаційного центру. Функціонувала допоміжна школа-інтернат, де навчались діти з усієї області, яким процес засвоєння шкільних дисциплін давався з великою напругою. Тут практично не було дітей з іншими діагнозами. Відколи на базі школи створили центр, який змогли відвідувати діти з інвалідністю, багато мам дуже зраділи новим можливостям.

– Дитина з певним діагнозом – це переосмислення всьго життя, – кажуть мами дітей з особливими потребами. – Ти привязаний до неї щогодини, щохвилини й щосекунди. Ми не можемо ходити на роботу. Ба навіть вихід в магазин по хліб для багатьох є проблемою. Наші діти, які почали відвідувати заняття в навчально-реабілітаційному центрі, почали потроху адаптуватися до соціуму. Кожна з нас почала спостерігати позитивні зміни, які відбуваються в розвитку її малюка. І ми дуже боїмось втратити таку можливість.

Мами розповідають, що на таких особливих діток на вулиці зазвичай звертають увагу. А ровесники, буває, й дражнять, порушуючи психіку й без того ослабленого хворобою організму.

– Вони ж не можуть за себе постояти, коли їх ображають, – каже одна з них. – Навіть розповісти про це не завжди можуть вдома. Треба тільки бачити ці оченята, наповнені болем. Кожен вихід на вулицю для таких малюків є випробуванням, а інколи – й важою психологічною травмою. Тут, у центрі, вони всі з особливими потребами. Вони привчилися розуміти одне одного, вони знають, що їх ніхто не дражнитиме й не ображатиме. А як вони почуватимуться серед вихованців обласної школи-інтернату? Наші малюки стануь потенційними жертвами такого підходу.

Батьки особливих дітей, почувши про можливу реорганізацію шкіл, виступають категорично проти такого злиття. І не надають своєї згоди на переведення дітей на спільну територію із загальноосвітньою школою-інтернатом. Мотивують це тим, що в центрі працює професійний колектив, тут створено максимально комфортні для особливих дітей умови, тут малюки знаходяться під постійним професійним наглядом і контролем.

Мами, налаштовані за будь-яку ціну відстоювати інтереси своїх дітей, заявляють, що в разі переведення навчально-реабілітаційного центру на іншу територію будуть вдаватись до акцій протесту. Нині вони готують звернення до керівництва області, в якому обгрунтовують свої вимоги. Адже обидві школи-інтернати є комунальними закладами обласної ради. А отже рішення про їхню реструктуризацію на місцевому рівні прийматися не може.

“Новини Городнянщини”