Про це городнянці сперечаються давно. Напис на пам’ятнику з гарматами говорить, що ці гармати – подарунок нашому місту від Петра І.

Базується він, скоріш за все, на А. Ф. Шафонський в „Чернігівського намісництва топографічному описанні”  1786 року, в якому повідомляється: „Імператор Петро I під час шведської війни святкував день свого тезоіменитства, червня 29 дня на городищі, відновленому в часи Гетьманщини”. Існує і впевненість, що трапилось це, коли Петро І повертався після перемоги в Полтавській битві. Але чи це насправді так?

Ось яку думку на сторінці Фейсбук виклав Віктор Батюк: «Ані в 1906, ані в 1709 році Петра в Городні не було. Хоча дійсно в 1706 році Петро в червні їхав до Києва, зупинився в Гомелі, де 29 червня (12 липня за новим стилем) відсвяткував свято Петра і Павла і своє тезоіменитство. З Гомеля до Чернігова на той час було дві дороги (тракти) . Одна проходила через Добрянку, Раїще (Роїще), а друга - через Стародуб, Новгород –Сіверський, Чернігів.

Полтавська битва відбулася 27 червня (8 липня) 1709 року, а через два дні 29 червня (12 липня) було свято Петра і Павла. Два дні в Полтаві Петро святкував перемогу разом з шведськими полоненими офіцерами, при цьому вернувши їм шпаги, а солдатів відпустив.

А ось шведське військо зимувало на Городнянщині з листопада 1708 року по квітень 1709 року. І тому є свідчення – у Ваганичах, Альошинському лишилися шведські могили- кургани. Але головне укріплення шведів (городок) з земляними валами висотою понад тридцять метрів знаходиться на відстані восьми кілометрів від нашої Городні. На німецьких картах часів ВВВ Gorodok позначений, і під час війни німці там робили розкопки та і в кінці 1990-х вже київські чорні копачі нишпорили.

В 1700-их роках Городнянська сотня була в складі Чернігівського полку, а полк входив до складу Гетьманщини під управлінням Мазепи. Ось і придумали цю історію з Петром».

Однак є й інша точка зору. Її підтримує Анатолій Седень – син нашого колеги Олександра Седня, який все своє життя присвятив журналістиці й був невпинним шукачем історичних відомостей і фактів:

«Як відомо, перемога в Полтавській битві була отримана 27 червня. Тобто, в 1709 р. Петро І в Городні побувати ніяк не міг, адже вже в липні цього року, переслідуючи відступаючих шведів, його військо опинилось в Молдавії. Цей похід виявився невдалим, після чого цар повернувся в Москву.

А побував в Городні Петро І за три роки до Полтавської битви – в червні 1706 р., під час подорожі в Київ. 27 червня цар знаходився в Гомелі, а звідси відправився в Стародуб. 1 липня Петро І приїхав в Седнів і цього ж дня був в Чернігові, звідки відправився в Київ.

Цьому є підтвердження в «Тетрати записныя всякимъ писмамъ и деламъ, кому что приказано и въ которомъ числъ отъ его iмператорскаго Величества Петра Великого 1704, 1705 и 1706 годовъ съ приложенiемъ примъчанiй о службахъ тъхъ людей, къ которымъ сей Государь писывалъ». Зокрема, там згадується, що Петро І 1 липня відправив послання з Седнева «господину фельдмаршалу».

Далі йде пояснення, що Государ їхав до Могильова, «откуда он 29 числа поехал к Быхову, и не заезжая в сей град ради опасности, которую имел от Генерала Порутчика Литовских войск Синицкаго, продолжал путь свой к Гомелю, куда прибыл в 27 день, и тут нашел генерала Репнина со врученными ему полками, получил от сего генерала репорт, что прочие войска пошли рекою Сожию к Киеву, водою, куда того же дня и Генерал Князь Репин отправился, а Государь обратил свой путь к Чернигову, и не известно ради каких причин сдклал некоторый округ, поехал в Чернигов не от стороны Польския, а от стороны Стародуб через означенное в сем письме мистечко Седнев, в которое приехал 1 июля 1 дня, откудова и письмо сие отправил, и в тот же день прибыл и в Чернигов».

У Городні Петра І привітав преосвященний Іоанн Максимович словами із Второзаконня, п’ятої книги Біблії: „Благословен ти, єгда входиши і, благословен, єгда виходиши. Надасть бо Господь Бог ворогам твоїм, що чинять опір тобі, розгром перед лицем твоїм, шляхом єдиним вони прийдуть до тебе, а побіжать семи шляхами від лиця твого”.

За місцевими переказами, війна закінчилась ось так. Хоч шведи і відступали, воїнів, які їх переслідували, було мало. Тоді мужні артилерісти, згрупувавшись, на плечах перенесли через Снов гармати. Завдяки артилерії і була отримана перемога. Петро І нібито зупинився на околиці Городні, у хутірці Шамрайщика. Тут була невеличка цегляна каплиця із щойно поставленим зрубом над криницею. Петро І зайшов туди і помолився перед іконостасом, де була ікона Георгія Побідоносця. Пізніше в каплиці додалось зображення Петра під час бою.

Ця каплиця стала місцем масового паломництва городнянців та хрипівців. Згодом тут побудували маслоцех маслозаводу.

Гармати, завдяки яким була отримана перемога, Петро І подарував Городні.

Ось що це за гармати: одна так звана „єдиноріг” вагою 35 пудів 35 фунтів, друга – „довга”, вагою 19 пудів 30 фунтів і третя менша – „куца”, вагою 17 пудів. Припускають, що городнянські гармати можуть бути виготовлені в той же час, що й ті, які встановлені в Чернігові на Валу. Хоча може бути, що гармати для Чернігова тодішній губернатор збирав з усіх усюд – їх походження й час можуть бути які завгодно. Але вже зараз можна припустити, що одна з городнянських гармат («єдиноріг») виготовлена після смерті Петра І. Саме так називаються гаубиці, що з’явились тільки в середині XVIII ст.

Цими гарматами цікався Тарас Шевченко для „Археологічних нотаток” (1845 –1846): „У цитаделі древньої фортеці без лафетів лежать три великі фортечні гармати, досить грубої роботи, без прикрас і написів. До якого часу вони відносяться – невідомо. Такі ж гармати є і в Городні”. Тобто походження старовинних гармат, як в Чернігові, так і в Городні залишається нез’ясованим. А що стосується Городні, існує версія, що за це містечко зі шведами відбувся бій. Та воювали з ними не тільки козаки й селяни, а також місцеві старообрядці, озброєні „аби чим”. Вони доставили в Стародуб полонених, а вдячний Петро І дозволив їм жити в їх слободах, обирати войтів, бургомістрів та не брити бород, чого вимагав його указ.

Знову ж таки постає питання, чи було це так насправді? Адже в Білорусі шведське військо припинило наступ на Смоленськ, метою якого було завоювання Москви, і направилось до Почепа, щоб звідси продовжити похід на Москву. Та від Стародуба військо Карла XII через Семенівку відправилось до Новгород-Сіверського. Тут вони разом з військом Мазепи переправивлись через Десну і направились до Батурина. Але військо Меньшикова встигло раніше та знищило гетьманську столицю. Городня від цього маршруту знаходиться далеко.

Звідки ж взялись „шведські могилки” в Городнянському краю? Можливо, там, де є ці „могилки” (Альошинське, Ваганичі, Гніздище, Карпівка, Кусії та Откільня), поховані полонені шведи. Так, у Ваганичах можна почути розповідь, що ставок місцевому пану викопали полонені».

До речі, походження й чернігівських гармат є приводом для існування різних версій. Згідно однієї, гармати – це військовий трофей. Шведські гармати, захвачені Петром І в Полтавській битві. Встановлені на древньому кріпосному Валу на знак вдячності за вірність, проявлену чернігівськими козаками.

За іншою версією, гармати –місцеві, завезені з бастіонів чернігівської фортеці у XVII-XVIII столітті. Деякі фахівці стверджують, що гармат часів початку XVIII століття можна віднести тільки 5 чернігівських гармат з 12. Анатолій Седень зауважує, що згідно його даних, таких гармат 8. Решта відносяться як до XVII, так і до ХІХ століття. Вони всі різні, з різними розмірами дул. Заводські клейма на жодній з гармат не збереглись.

Деякі історики стверджують, що гармати були залишені військом у Чернігові просто як застарілу зброю. Однак Тарас Шевченко повідомляє тільки про три гармати в Чернігові. Звідки ж взялись решта? А.Седень говорить про те, що губерантор наприкінці ХІХ століття наказав розшукувати гармати по всій губернії. Таким чином теж міг зэявитися пам’ятник у Городні. Достеменно історики погоджуються тільки в одному – на сталеві лафети гармати поставили за різними джерелами тільки в 1896 або 1911 році. До цього вони просто лежали на землі.

Тобто, версї існують різні. Є інформація, що городище в Городні діаметром 15 саженів зрили в другій половині XVIII століття при встановлюванні судових місць. За неперевіреними переказами старожилів, три гармати, встановлені в Городні у 1888 році як пам’ятник, були подаровані Петром І, а потім знаходились на городищі.

Як би там не було, а городнянцям до душі й сам пам’ятник «Гармати», який розташований у затишному сквері й часто стає зоною для фотосесій, й припущення того, що вони насправді є подарунком нашому місту й нашим предкам від Петра І за мужність і стійкість духу.