Пасажири спочатку добиралися в Количівку самостійно, але з часом від нового будинку міського агентства Аерофлоту стали ходити спеціальні автобуси за маршрутом «Чернігів-аеропорт». Однак реєстрація все-одно проводилася в маленькому одноповерховому приміщенні аеропорту «Количівка».
З аеродрому здійснювалися також польоти санітарної та сільськогосподарської авіації по області.
Слабким місцем залишалася грунтова злітно-посадкова смуга. Рейси Ан-24Б і Ан-24РВ з Москви в бездоріжжя приймав військовий аеродром Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків, а пасажирів садили в автобус, що подається до трапу літака, і везли без зупинок до будівлі агентства Аерофлоту в центрі Чернігова.
Чисельність населення обласного центру росла, і старий аеропорт вже не міг забезпечити належного обсягу перевезень. А через грунтову полосу рейси часто скасовували чи затримували.
У 80-х роках XX століття побудований новий аеропорт в Шестовиці. Через перетин повітряних трас цивільних літаків з військовим аеродромом в цілях безпеки польотами керував військовий авіадиспетчер зі свого командного пункту.
Аеродром в Шестовиці - сучасна споруда з твердою злітною смугою, затиснутою між двох великих доріг, тут був і сучасний аеровокзал, який в хороші часи використовувався лише наполовину своїх можливостей.
Втім розпад СРСР і близькість Києва згубили чернігівські аеропорти.
Першим «впав» аеродром у Количівці - польоти сільгоспавіації стали дорогими, а санітарну авіацію «пересадили» на автотранспорт.
Аеропорт Шестовиця законсервували, причина - невдале розташування.
А чяерез кілька років закриття льотного училища практично поховало всі надії на відновлення авіаперевезень. Адже військовий аеродром хоча і був обладнаний краще цивільного, але і він не знайшов застосування для перевзення пасажирів.
За повідомленням ФБ-сторінки Чернігів-ретро