Походження останнього докорінно відрізняються від всесвітнього свята, воно більш традиційне для наших студентів і бере свій початок із середини вісімнадцятого сторіччя.
Яскравими спогадами про веселу пору навчання у виші ділилися іменинниці.
Таня Божок-Зіненко:
" Моє студентське життя пройшло за кулісами, тому і казусів найбільше повязано з цим. Найяскравіші спогади теж про це. Є про що розказати, згадуючи рідний хімбіо. боюся змій. У нас була лабораторна по зоології, вчили земневодних, і тут же цих гадів повзючих. А я постійно сиділа за першим столом перед викладачем. Думала, зараз швиденько все напишу, захищусь та й піду собі, але не так все сталося.
Викладач виносить трилітрову банку з “маринованими” вужами. Я і позеленіла як побачила. Мені треба було визначити його діаметр. І тут я почала плакати. Плакала цілу пару. А ще памятаю у нас по ботанці була навчально-виробнича практика і ми учили латинь, та так ми її учили, що після практики я ще два місяці всі рослини латинською називала."
\* \* \*
Таня Харламова:
“Будучи студентами, одного разу з дівчатами з гуртожитку пішли ми на ринок за продуктами (у однієї з дівчат був на футболці логотип з назвою університету). Проходимо біля жіночки. Вона сиділа така похмура і тримала в руці пластиковий стаканчик. Ми з дівчатами подумали що вона просить гроші, і демонстративно кожна достали з гаманців копійки і давай кидати їй в стакан. Та замість слів подяки ми почули лайку. Виявляється, що ця жінка була продавцем і сиділа пила каву. Зрозумівши це ми почали тікати, а вона нам у слід кричала, що піде до ректора. Ще тиждень десь ми ходили в університет зі страхом - боялись що дійсно за наші добрі наміри нам попаде.”
\* \* \*
Таня Батуренко:
“Недавно снився універ, наче треба сесію здавати, а я знаю, що нічого не знаю, і наче я й на пари не ходила. А вчилася я завжди добре.
Яскравих спогадів з універу багато. Інколи є такі, що і соромно, як-от, коли за розмови на парі нас з одногрупницею викладачка поставила по кутках. Так-так, майбутні вчителі стояли у кутку.”