Однак, як стверджує начальник візового відділу Департаменту консульської служби МЗС Анна Тіщенко, таке майже не практикується. Зазвичай перевіряючий просить показати підтвердження резерву в готелі, страховку на авто, зворотній квиток чи запрошення.
— Європейців дивує — невже люди, збираючись до іншої країни, можуть їхати без грошей? Щодо запрошень, то в кожної країни вимоги свої. В Угорщині вистачить від руки написаного документу, де зазначено номер телефону того, хто запрошує, а також підписи двох свідків. У Польщі за таким дозволом треба йти до місцевого муніципалітету, — пояснює Анна Тіщенко.
Діти подорожують лише з родичами чи супроводжуючими. Набір документів такий, як і для дорослих.
Для туристів у поважному віці теж нема перешкод, хіба страховка може бути дорожча.
Відмова у перетині кордону має бути обов’язково зафіксована і може бути оскаржена. Однак, за 11 днів безвізу їх отримали близько трьох десятків, на кілька тисяч подорожуючих. Цікаво, що Молдова пройшла цей шлях з більшою кількістю відмов.
Громадяни України, які проживають на окупованих територіях можуть оформити біометричний паспорт у підконтрольних областях. Однак, варто зазначити, що черги за новим документом таки чималі.
Анна Тіщенко повідомила, що Україна технічно готова увести візи до Росії. Однак, такий хід подій поки не обговорюється.
Враження чернігівців:
Юрій Дробноход має «шенгенку» і поки не планує робити біометричний паспорт: “Безвіз то таке. Як на мене, ненадійна штука. Не знаєш пустять чи ні. А віза є, тоді вже сміливо їдеш”.
Віра Курико їхала до Польщі вже по безвізу: “У Польщі мені зробили запрошення і я їхала з ним. Також мала страхування. Їхала автобусом з Ковеля на Люблін, але черга чомусь була здоровезна. Попереду нас було близько 10-ти автобусів. Водій жартував, що на кожен автобус треба 2 години. Ми сміялися. Коли минала друга година, було невесело.
В іншому автобусі до Варшави їхали мої подруги. Дівчата мали робочі візи. Я нічого. Кажу, у мене запрошення на відвідини. Показати не просили. Грошей не перевірили. Забрали паспорт і за хвилин 5 уже повернули з печаткою.
Цікаво, що кордон з Україною я перетнула на автобусі, де прикордонник збирав у нас паспорти. А з Польщею — вже на авто.
Минулого року на кордоні було пекло. Ми простояли 12 годин на авто, усі документи перевіряли, машину ледь не розбирали”.