Назва «Пасха» походить від староєврейського «песах» – «перейти», «перескочити».
ДУШЕЮ БУТИ З БОГОМ
Першим словом воскреслого Христа, з яким він звернувся до жінок-мироносиць, цих перших благовісниць його Воскресіння, було: «Радуйтеся!». Вони повинні радіти, що побачили свого Учителя живим, що була переможена смерть у людській природі. В особі воскреслого Ісуса Христа людська природа визволилася від гріха і смерті. Ця світла звістка наповнила серця мироносиць, а згодом ще і апостолів невимовною радістю.
Звістка про Воскресіння Христа й донині така ж радісна й світла. Вона пронеслася по всьому світу і полонила душі віруючих людей. До неї горнуться всі стражденні й обтяжені недолею, шукаючи душевного заспокоєння.
У час смутку і скорботи, коли людина переживає смерть близьких, Воскресіння Христове вселяє в серця велику надію, єднає живих і померлих в одну сім”ю. Дарує людям бадьорість і силу. Щоб перемогти печаль і тугу.
«ЩОБ НЕЧИСТА СИЛА НЕ ПРИСНИЛАСЬ»
У давнину в українських родинах батько, бувало, увечері, після роботи, збирав своїх дітей і розповідав їм християнську легенду про те, як на Великдень, під час виносу плащаниці, коли весь люд хресним ходом обходить церкву, ангели виводять Спасителя з гробу, а святі сходять із образів і христосуються.
Одна з легенд гласить, що в час народження Христа сильно світило сонце і стояли такі довгі дні, що теперішніх треба сім зложити докупи, щоб був один тодішній. Тоді ж, як зійде сонце в неділю вранці, то зайде аж у суботу ввечері. Коли розіп'яли Сина Божого, дні поменшали. Тепер тільки царські ворота в храмі стоять навстіж сім днів.
Діти й старі люди в ніч Великодню залишаються зазвичай вдома. Та спати не лягають, «щоб нечиста сила не приснилась». Треба старатися, щоб світло не гасло цілу ніч – «бо янголи над селом літають».
Етнограф Олена Чабанюк, старший науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнографії імені М. Рильського, вважає, що у великі свята межа між світами зникає. Великдень, як і будь-який інший великий празник, святкується і тим, і цим світами.
Кажуть, що в ці дні душі померлих родичів приходять провідати своїх рідних. Нібито повертаються не лише рідні, а й сили потойбіччя активізуються.
Доводилося чути, що начебто жінки з темною силою на Великдень намагаються поцілувати замок у церкві, коли з храму виносять плащаницю. Вони також хапають священика за ризи, щоб таким чином здобути свою силу.
Як тільки задзвонять до утрені, то з усіх кінців міста чи села народ рухається до храму.
ГОЛОВНЕ – МОЛИТВА
У церкві немає спеціального правила про те, що має бути у великодньому кошику. Відчуття радості на Великдень мають передаватися насамперед молитвою, а вже потім за допомогою їжі. Святковий стіл і пасхальний кошик – це здебільшого народні традиції українців. Прийнято класти паску, фарбовані яйця, сир, м'ясо, ковбасу, сіль… Є молитва, яку читають у храмі під час освячення їжі.
Не годиться освячувати спиртне. Як казав апостол Павло, «не впивайтеся вином, бо в ньому є блуд». Блуд невласне у напоях – діях людей, котрі не контролюють себе у стані сп’яніння.
Церква не забороняє спиртне повністю, але застерігає: якщо вживати його без потреби і без міри, може бути лихо.
Олекса Воропай писав: «Коли йдуть або їдуть святити паску, то разом з паскою для свячення беруть сало, яйця, порося з хріном у роті, мак, ладан, галун, сіль, пшоно, мідний хрестик і голку. Свячений хрін гризуть, як занудить або глисти нападуть, голкою лікуються від курячої сліпоти (дивляться крізь вушко свяченої голки на схід сонця), хрестиком лікуються, коли «колька коле», ладаном підкурюють хворого на бешиху, галун п’ють з свяченою водою від «завійні» (болі в шлунку), а пшоно і сіль бере з собою хворий на пропасницю, йде на перехресну дорогу або в садок, кидає через голову і каже: «Вас, тітки, сімдесят сім, ось вам хліб-сіль усім!».
Поздоровляти з святами і христосуватися починають уже після Богослужіння. При христосуванні обмінюються писанками і крашанками (за народним віруванням, яйце, одержане при першому христосуванні, «має велику силу»).
Перед тим, як сісти за стіл, вся родина вмивається. Мати наливає у велику череп’яну миску води, а на дно кладе три червоні крашанки. Вважалося, що сила свячених яєць передається цій воді.
Першою вмивається дівчина, потім хлопці і мати, а останнім батько. Після кожної особи воду міняють, але крашанки залишаються ті самі. Їх забирає дівчина – «щоб краща була».
Розговлятися починають паскою. Символом життя та відродження є і яйця.
За переказами. Після воскресіння апостоли ходили проповідувати Христове вчення. Марія Магдалина пішла до римського імператора Тиверія й розповіла йому про те, що Ісус Христос воскрес. Імператор не повірив. Тоді Марія Магдалина взяла варене яйце і подала йому зі словами: «Христос воскрес!». У руках Тиверія яйце стало червоним. Відтоді на знак віри у воскресіння Христа християни готують до Пасхи яйця.
СОНЦЕ «ГРАЄ І ГУЛЯЄ»
У давнину вважали, що на Великдень має «грати сонце». Тому перед його сходом люди відчиняли віконниці, відсували фіранки, знімали з підвіконня зайві предмети – «щоб упустити до хати Царя неба, який приносить у дім щастя й здоров'я.
«Великдень – такий великий празник, що й сонце гуляє, сказано бо: все радується і на небі, і на землі…».
Жодне зі свят для дітвори не дарує стільки радості й душевної теплоти, як Пасха. Цей день Великий і церковними відправами, і всенародними дійствами, родинними і громадськими обрядами.
Підготувала Ольга ЧЕРНЯКОВА