Віра Лисиця змалечку навчалася виразному читанню, була ведучою концертних програм, згодом передавала знання студентам та понад 36 років свого життя присвятила обласному радіо.
– Я маю великий теоретичний та практичний досвід, який дозволяє передавати знання молодому поколінню. Багато років працювала на радіо, була ведучою та відчула смак журналістики, є й досвід співпраці з рекламними компаніями.
По закінченні вишу мене запросили в педагогічний університет викладати методику виразного читання. Я п’ять років залюбки бігала на пари. Це було цікаво. Мені пощастило на початку своєї кар’єри познайомилася з тодішніми корифеями радіожурналістики: диктором Всесоюзного радіо Людмилою Кайгородовою, відомими майстрами українського радіоефіру Анатолієм Погрібним, Петром Бойком, Людмилою Зеленською, Олександром Ляшком… Ці люди як ніхто сприяли моєму професійному зростанню.
– Як виникла ідея створити дитяче інформаційне агентство?
– Про створення Школи радіоведучих на базі обласного Палацу дітей та юнацтва я замислилася п’ять років тому. Директора Палацу Ірину Мельниченко моя пропозиція зацікавила. Підтримало ідею й керівництво Чернігівського обласного радіо. Ми всі разом переживали та вболівали за цей проект.
Низький уклін і окремі слова подяки звукорежисерам, бо які б у мене не були запити, вони технічно допомагають реалізувати їх у життя. Зокрема, у нас склався успішний творчий тандем із Дмитром Хоружим.
Перша програма дитячої інформаційної агенції «Крила» вийшла в ефір 9 січня 2013 року. До речі, у мене діти отримують не лише практику, а й теорію, бо ці речі взаємопов’язані. Якщо промовляєш текст із певною інтонацією, то маєш розуміти, чому ти робиш саме так. Це такі маленькі секретики успіху.
– Які успіхи має ваш гурток?
– Перший рік роботи в Палаці розпочинався з мінімальної кількості годин. Але якщо я берусь за справу, то викладаюсь на повну. Результати потішили нас уже в перший рік роботи, а сьогодні «Крила» – постійний учасник багатьох всеукраїнських та міжнародних конкурсів дитячої журналістики. Мені приємно, що ми успішно представляємо Чернігівщину на конкурсах. І наші перемоги – це не збіг обставин, а важка й наполеглива робота, причому колективна, у тому числі й дитяча.
Нещодавно на фестивалі «Прес-весна на Дніпрових схилах» у Києві наша робота під назвою «Слухаючи пісню, слухай свою душу» здобула найвищу винагороду в номінації «Радіоробота».
ДІА «Крила» разом з актрисою, випусковим редактором програми «Орел и Решка» Дар’єю Кобяковою.
– З чого починається робота над передачею?
– Спочатку зароджується ідея, потім думаю над сценарієм та тим, хто з моїх вихованців буде задіяний у створенні передачі. Кожна програма, над якою ми працюємо, варта участі в конкурсах. У своїй роботі ставлю ще й надзавдання, тобто намагаюся довести, що кожен із нас насамперед має бути людиною.
Свою роботу спрямовую на те, що кожна дитина має бути мислячою, порядною та чесною. Прагну, аби кожна наша програма пробуджувала у слухачів щирі та справжні емоції. І це помічають слухачі обласного радіо. Вони вважають, що успіх програм «Крила» – у чесності, щирості та дружній тональності.
Моє завдання – навчити дітей такій мові, яка знаходить відгук у слухача. Радіоведучий не може дозволити собі жодної фальшивої ноти, адже слухач нещире слово відчуває одразу.
Сподіваюсь, що у проекту «Крила» величезне майбутнє, адже постійно є діти, які прагнуть пов’язати своє майбутнє з радіо чи тележурналістикою. І це для них дуже добра школа. Діти вчаться брати інтерв’ю, розрізняти жанри, писати короткі інформації, долучаються до створення концепції програм.
Я вчу їх, що під час інтерв’ю людина має поділитися чимось сокровенним, сказати щось щире і правдиве, а відтак мають бути і відповідні зміст та тональність запитань. Крім того, я дуже серйозно працюю над сценарієм, продумано вибудовую композицію, музичне оформлення. Обов’язково долучаю до цієї творчої роботи і своїх вихованців. Принаймні, обов’язково з ними раджусь.
ДІА «Крила» разом з актором, Народним артистом України, Міністром культури України Євгеном Ніщуком
Вчу їх прописним істинам: ведучі мають запам’ятовуватися високою культурою, знанням мови, вмінням спілкуватися зі слухачами. Адже, як правило, кореспонденти спілкуються безпосередньо з героями програм, а ведучі мають спілкуватися з усіма слухачами. Це дуже нелегко. Але результат говорить сам за себе. Ви б бачили, як радіють діти та батьки, коли чують програми «Крила» в ефірі обласного радіо.
– Чи доводилося вам займатися репетиторством?
– Звісно. Якось до мене звернулася дівчина з Чернігова, якій запропонували вести прогноз погоди на одному з центральних каналів. Вона мала вроду, але їй треба було навчитися професійно працювати в кадрі. Виявилося, що їй мене порадили мої колишні студенти. Ми мали лише три тижні на підготовку, але коли вона приїхала до столиці, керівництво каналу було вражене метаморфозами й навіть передало мені вітання. Її взяли на роботу, і я радію, що доклала зусиль до становлення її кар’єри.
ДІА «Крила» разом з журналістом, редактором, радіоведучим, телеведучим, медіа-експертом та тренером Андрієм Куликовим
– Що можете сказати про нове покоління журналістів?
– Якщо говорити про тих, з якими вдалося поспілкуватися мені, то можу запевнити, що вони мають бажання вдосконалюватися та здатність швидко вчитися. Звісно, часто на радіо приходить молодь без досвіду. Однак вони технічно грамотні, тобто універсальні. Вміють не тільки написати, але і змонтувати й сюжети, і навіть програми.
Разом із тим чимало засобів масової інформації грішить канцеляризмами, бо публікують прес-релізи, практично не міняючи їх. Буває й так, що різні канали подають новину майже ідентичною мовою. Як слухачеві хотілося б, аби було побільше креативу та менше заскорузлих штампів.
{oziogallery 769}
Спілкувалася Юлія Ковтун,
фото з власного архіву Віри Лисиці