ВОДА В РІКАХ ХВИЛЮЄТЬСЯ
У давнину ще за тиждень до Водохреща парубоча громада чи окремі господарі прорубували на річках ополонки, випилювали з льоду великий хрест, ставили його над ополонкою та обливали буряковим квасом, щоб був червоним. Біля хреста будували з льоду престол. Все це оздоблювали аркою з ялинових або соснових гілок – «царські врата».
Вважалося, що опівночі перед Богоявленням вода в ріках хвилюється, хоча вини скуті кригою, і має цілющу силу.
Ранком у храмах відбувалося богослужіння. Опісля нього весь люд ішов процесією на річку, до хреста. Попереду несли дерев’яний церковний хрест і хоругви. Хор співав «Голос Господній». За хором ішов священик, а за ним – віряни.
До річки цього дня йшли усі – старі, молоді, діти. Кожен ніс з собою пляшку чи глечик на воду.
Після короткої відправи священик занурював в ополонку хрест. Коли воду освячено, люди підходили і набирали її в посуд.
Пили цю особливу воду перед їжею.
Господар дому кропив нею все в хаті та в господарстві. Писав крейдою хрести на образах, дверях і миснику.
До речі, вважалося, що коли священик занурював хрест у воду, всі чорти та всяка нечисть вистрибувала з річки і залишалася на землі до того часу, аж поки якась із жінок не прийде прати білизну. Коли ж брудна білизна опуститься у воду, то разом з нею назад в річку пірнає і перемерзла на землі нечисть.
Саме тому колись побожні бабусі не дозволяли своїм невісткам чи дочкам прати білизну протягом цілого тижня після Водохреща – «щоб більше вигибло нечистої сили від водосвятських морозів».
ЩОБ БУЛО РОЖЕВЕ ЛИЧКО
По обіді дівчата бігли до річки вмиватися в «йорданській воді», щоб «було рум’яне личко». На Гуцульщині хлопці водять своїх наречених до ополонки – «щоб себе умила та красна була».
Сміливці – і парубки, і дівчата – занурювалися в ополонку з головою. Така купіль була цілющою і додавала доброго здоров'я.
Можна було набрати свяченої води з ополонки у велику миску та вмити лице вже вдома, поклавши на дно посудини пучок калини або намисто.
Існує повір’я, що цього дня буває й така хвилина, коли вода перетворюється на вино.
У деяких регіонах на Водохреща святили три свічки, зв’язані квітчастою хустиною, намистом і барвистими стрічками. До цього ще додавали пучки червоної калини та сухих квітів – безсмертників або васильків. З такою «трійцею» на «Йордань» переважно ішли жінки та дівчата.
Під час богослужіння на річці свічки запалювалися від тих свічок, що горіли на імпровізованому престолі. Коли ж вода вже була посвячена, «трійцю» гасили, занурюючи свічки в ополонку, куди священик опускав хрест.
Люди цього дня очищалися і тілесно, і духовно. Занурюватися в ополонку потрібно було з чистими думками та легкою душею.
Весь день не можна брехати, обмовляти когось або скаржитися, ворожити і тяжко працювати.
Підготувала Ольга ЧЕРНЯКОВА