Таку ініціативу організовують утретє. Цього року Україну планують відвідати 400 волонтерів із 73 країн. Іноземці працюють безоплатно, а живуть у місцевих родинах.

Для того, щоб волонтер прибув у гімназію, вчителі іноземної мови разом з учнями два роки тому подали заявку на участь у проекті: підготували для конкурсу відеозапрошення, в якому розповіли про місто та навчальний заклад. І пройшли в «Go Camp».

Тепер 30 учнів 4-8-х класів у англомовному таборі покращують набуті на уроках знання.

31-річна Дженніфер знайомить дітей зі звичаями й традиціями своєї країни, вивчає й наші. Проводить із ними різні тренінги, мовні ігри, спортивні змагання.

Дітям гостя подобається, адже з нею дуже весело. Спочатку вони соромилися говорити іноземною, а тепер кожен намагається поговорити з волонтером. І для вчителів – це хороша мовна практика.

– Якщо хтось із дітей не розуміє, про що говорить Дженніфер, вона повторює слово чи фразу, показує жестами, мімікою. У таборі українською намагаємося не розмовляти, – говорить вчитель англійської мови Тетяна Баточенко.

Кожен день у мовному таборі – особливий. Ранок починається із занять йогою, які проводить волонтерка. Навчила дітей грати у крикет – традиційну англійську спортивну гру, для якої привезла спорядження.

Дженніфер не заміжня. У липні закінчує навчання на факультеті менеджменту і бізнесу Ліверпульського університету. А ще вона професійний перукар і двічі на тиждень працює в одному із престижних салонів. Каже, що серед солідних клієнтів є й відомі футболісти та їхні дружини. А тепер і дівчаткам із табору робить зачіски.

Дженніфер до вподоби активний відпочинок та подорожі, відвідала вісім країн. В Україні – вперше. На Чернігівщині побувала у Пісках на Всеукраїнському фольклорному фестивалі «Відродження українського села, його духовності і культури». Разом із дітьми стрибала на батутах, каталася на конях, спускалася на гірках. А від національного одягу та пісень – просто у захваті. Також волонтерка з таборувальниками відвідала заповідник «Качанівка», відпочивала в лісі, їла куліш та смажене сало. Дженніфер вражена нашою привітністю, хоча, каже, мама боялася її відпускати.

– Я вже написала своїм друзям та рідним у Ліверпуль, щоб вони не хвилювалися, адже тут спокійно і мені подобається, – ділиться враженнями гостя. – У вас багато органічної їжі, особливо з власного городу. У родині, в якій я живу, господиня Оксана смачно готує, тож я скоро наберу зайву вагу, бо не звикла багато їсти (сміється, розповідаючи про ічнянську родину Ворошилових – Авт.). До речі, коли побачила на грядці домашні огірки, то подумала, що то кактуси. У нас вони зовсім не такі. А ще тут жінки багато й часто готують і люди дружні.

Дженніфер уже вивчила деякі українські слова: «молоко», «будьмо», «до побачення». Їй смакують борщ, вареники, наші солодкі полуниці й імпонує ічнянська гостинність. «I love Ukraine Forever!» – каже волонтерка.

19 липня вона полетить в Амстердам, потім – на острів Балі, де планує навчати тамтешніх дітей англійської.

Світлана Цюпка. Фото автора