У Чернігівській області нині 62 школи з інклюзивним навчанням, де відкрито 92 класи (з них 15 — перших). Тут здобувають освіту 115 дітей (з них 18 — першокласники). На посаді асистента вчителя працює 81 педагог.
Також працюють вісім інклюзивних груп для дошкільнят: у ДНЗ № 52 і № 37 Чернігова, у Киїнському садку Чернігівського району, Городнянському ДНЗ № 4, Семенівському ДНЗ № 6 «Сонечко» та ДНЗ № 17 «Перлинка» у Ніжині. В них виховується 9 дітей з особливими потребами. Введено 6 посад асистента вихователя.
У черговому навчальному році планується наступний етап впровадження інклюзивної освіти.
Вже з 1 вересня 2017 року припиняється набір учнів до підготовчих та перших класів спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей із затримкою психічного розвитку. Отож необхідно забезпечити умови для навчання цих дітей у спеціальних або інклюзивних класах загальноосвітніх навчальних закладів. Відповідна постанова затверджена Кабінетом Міністрів України 26 жовтня 2016 року.
Передбачається, що вже до 2022 року всі учні, які навчаються в спеціальних школах для дітей із затримкою психічного розвитку, поступово перейдуть на навчання до загальноосвітніх навчальних закладів.
Таким чином, діти отримають можливість здобувати освіту, проживаючи в сім’ї, та розвиватися поруч із звичайними дітьми.
Перед тим, як перейти в інклюзивні класи, діти з особливими потребами навчатимуться у спеціальних підготовчих. Як варіант — навчально-реабілітаційні центри, де є і групи для малюків, і класи для школярів.
У вихованців таких центрів, як мінімум, по три діагнози. Це — порушення мовлення, вади слуху, зору, опорно-рухового апарату, розумова відсталість, затримка психічного розвитку, розлади аутичного спектру.
За словами директора Чернігівського навчально-реабілітаційного центру № 2 Чернігівської міської ради Регіни Гусак, зараз у закладі навчається та виховується 148 дітей. Ця кількість протягом навчального року може змінюватися. Ще півроку тому тут було 124 вихованці.
«Цього року наші випускники отримають свідоцтва про освіту загального зразка, як і учні звичайних загальноосвітніх навчальних закладів, — зазначила Регіна Гусак і поділилася планами на майбутнє: —Необхідно, щоб заклад був із певною профорієнтацією (таке вже практикується в Україні). Наш центр міг би готувати флористів та озеленювачів. До слова, зараз діти проходять гардентерапію на базі КП «Зеленбуд», є домовленості із Чернігівським професійним ліцеєм побуту».
За останні 2-3 роки із цього центру до загальноосвітніх закладів перейшли навчатися десять учнів із 3-го, 5-го та 9-го класів. Діти адаптувалися до звичайної системи освіти.
Рішення про перехід дитини до звичайної школи приймають батьки, але тільки після надання рекомендацій обласної психолого-медико-педагогічної консультації. Втім, фахівці рекомендують: перед тим, як змінювати місце навчання, переконатися, що обраний навчальний заклад пристосований до «особливої» дитини (має спеціалістів, обладнаний пандусами тощо).
До речі, до навчання «особливої» дитини у звичайній школі ставляться позитивно більшість батьків. Адже для одних — це допомога у соціалізації дитини, для інших — можливість виховати почуття поваги, турботи, співчуття.
У розвинених країнах вважається, що тільки тоді суспільство здорове, коли воно гідно і з розумінням ставиться до дітей з інвалідністю та осіб похилого віку. Перший крок до цього — інклюзивне навчання. Адже толерантне ставлення до дітей з особливими потребами повинне формуватися змалку — під час перебування в дитячому садочку та школі.