{jb_blackbox}— Мені відомо, що ти декілька разів намагалася поїхати з Чернігова, але час від часу поверталася. Чому?{/jb_blackbox}
— Перший раз поїхала на навчання до столиці по завершенню школи, бо хотіла бути експертом із культурних та історичних цінностей. Я тоді марила цією спеціальністю. Думала, що буду працювати на митниці, в аеропорту… Ну, не в музеї так точно!
За рік я зрозуміла, що навчання не дає того багажу знань, на який я очікувала, почалися проблеми зі здоров’ям, а батькам було важко допомагати грошима. Це при тому, що я мешкала в гуртожитку та отримувала підвищену стипендію.
Батько вмовив повернутися в Чернігів, мовляв, тут такий самий істфак, але житимеш вдома. Тут я обрала спеціальність «історія-право». Здала 18 предметів академрізниці на відмінно, ще і встигала гарно навчатися.
За 1,5 роки мене так і не перевели на бюджет, хоча обіцяли… Коли запропонували роботу в Києві, погодилася. Диплом отримала в столичному виші.
{jb_blackbox}— Потім ти приїхала в Чернігів на канікули і саме тут вирішила стати діджейкою?{/jb_blackbox}
— Я побилася об заклад із місцевим діджеєм, що зможу вивчитися цьому фаху.
До цього діджеїнг мене цікавив як одна з можливостей заробляти хороші гроші та подорожувати.
Мови я знаю, то чому б ні?
А ще це «красива професія».
Здавалося, що ти полетіла за кордон, годинку відпрацювала вся така красива, а потім приїхала в Чернігів із купою доларів.
На 28 день навчання вийшла за діджейський пульт одного з чернігівських клубів.
Перші місяці заради практики довелося відпрацювати безкоштовно.
Через декілька місяців мене та ще одну дівчину почав продюсувати резидент чернігівського клубу Dima Misan, але тривалий час замовлень не було.
Після декількох гарних виступів у бориспільському клубі вкотре спакувала валізи та поїхала до столиці.
Коли завершувала навчання в університеті, то діжеїнг відклала на потім. Спробувала працювати в діджитал-агентстві.
Потім мені запропонували посаду начальника комерційного відділу на новому молочному підприємстві в Чернігові. Я наважилася знову переїхати.
На цей раз мені вистачило місяця, щоб остаточно вирішити, що Чернігів як місце постійного проживання розглядати не варто.
Мені подобаються великі міста, де є затори, черги, штовханина в метро… Там кипить життя, є конкуренція, боротьба, а тут нікому немає ні до чого діла.
{jb_blackbox}— За цей час ти декілька разів змінювала ім’я. Чому?{/jb_blackbox}
— Перше ім’я Anastasia Porsсhe придумала не я. Із самого початку я хотіла бути Anesty.
Anastasia Porsсhe мені здавалося вульгарним, я обурювалася, але тоді була мода на такі назви.
Anesty мене називають друзі, з таким ім’ям не соромно з’являтися на афішах.
{jb_blackbox}— Що тебе мотивувало?{/jb_blackbox}
— Діджеїнг був для мене шансом вирватися звідси. Вирвалася з Чернігова — вирвуся і з України, подумала я й купила дорогий курс навчання, який допоміг написати першу пісню.
Вона зайшла на радіо.
Потім записали пісню з фіналістом Голосу країни Романом Дудою.
Певний час (після зміни менеджера) були проблеми із замовленнями. Тоді я пробувала реалізувати себе в комерції — створила свій інтернет-магазин.
Період застою тривав не довго — нашу пісню переспівав Ivan NAVI. Це дало другий поштовх для гастролей.
Я також стала резидентом радіо «NRJ».
В цей час мене запросив зіграти на НСК Олімпійський футбольний клуб «Динамо» Київ.
Команда виграла. Запросили удруге — удруге виграли!
За 8 чи 9 матчів, на яких я була резидентом, ФК «Динамо» лише раз програло та раз була нічия. Фанати писали, що я їхній талісман.
Зараз талісман у декреті))
{jb_blackbox}— Ти досягла певного успіху в діджеїнгу, чому полишила цю роботу?{/jb_blackbox}
— 6 років гастролювала по Україні та частково закордоном, омріяних величезних грошей та постійних дорогих закордонних виступів я так і не побачила, а ще вкрай втомилася від такого темпу життя.
У цій сфері взагалі важко досягти успіху…
Спочатку думала, що поїду зароблю гонорар в 1000 доларів… потім 500 доларів.
А потім думаєш хоча б 100 євро після оплати квитків залишилося + враження від поїздки.
В Україні гонорари більші навіть.
Коли завагітніла, вирішила пройти навчання в бізнес-академії.
А за кілька тижнів до народження дитини стала директором департаменту SMM (маркетинг у соцмережі) в одній з чернігівських компаній.
Я вважаю, що діджеїнгом слід займатися до 30-років, бо коли дядько 40-річний скаче за 300 гривень — це смішно.
Я збираюся повертатися в цю професію, коли відновлю сили, але це буде хобі, а не основний заробіток.
Автор Юлія Ковтун, фото з власного архіву Anesty