Того вечора в обласному академічному музично-драматичному театрі ім. Шевченка було зібрано майже 8 тисяч гривень для онкохворих дітей.
Як наголосила актриса на прес-конференції, цей всеукраїнський театральний проект «вистрілив» аж у чотири цілі – соціальну, інформаційну, благодійну та мистецьку.
СЦЕНА – ПОДАРУНОК ДОЛІ
За документами актриса – Ірина, а за благословенням матусі, яка народилася в Латвії, – Ірма. Це незвичне для українців ім’я – данина тій неньчиній землі.
У родині Вітовських побутує легенда: коли мати була на останніх місяцях вагітності, вона, аби зекономити на вугіллі для опалення хати, яку винаймали з чоловіком, ходила грітися в суд. Мабуть, звідси й вроджене прагнення доньки все розкладати по пазлах і шукати причинно-наслідковий зв'язок: слухання процесів через плаценту дало такий результат. В усьому вона намагається докопатися глибини.
В юності, працюючи в магазині, Ірма інколи подумувала над тим, щоб податися в комерцію, стати бізнесменом. Та долею їй судилася сцена. А ось втретє вийшла заміж таки за бізнесмена – Віталія Ванца. Віднедавна носить і подвійне прізвище – Вітовська-Ванца.
У дитинстві Ірма багато читала, захоплювалась історичними сюжетами й хотіла бути істориком, але активно відвідувала творчі гуртки школи та Палацу піонерів. Педагоги й однолітки бачили, як вміло дівчина перевтілюється, копіює і грає різні характери. Отож школярці пророкували акторську кар’єру. Вона ж подала документи на історичний факультет Івано-Франківського університету і… не вступила.
Зате стала студенткою Львівського державного музичного інституту, де опанувала фах «актриса драматичного театру». Правда, батько вважав, що то не професія. Мати ж навпаки – підтримувала доньку й пишалася її успіхами.
«ШАФА, З ЯКОЇ ВИВАЛИЛИСЯ ВСІ ТАЛАНТИ…»
Багатогранна й талановита Ірма Вітовська грає в театрі, знімається в кіно, веде телепередачі, озвучує мультфільми, бере участь у різних соціальних проектах, допомагає волонтерам…
«Я як шафа, з якої вивалилися всі таланти», – так характеризує себе Ірма.
Та українці, передусім, полюбили актрису Київського академічного Молодого театру як Лесю зі знаменитого серіалу «Леся + Рома» (за цю роль вона має нагороди Телетріумфу). Чотири роки зйомок, доленосна роль, яка вивела Ірму на широкий глядацький загал і визначила «гонорарний статус».
Мені ж актриса близька в інших ролях – Русалоньки (за однойменною казкою Андерсена), Еллі із «Чарівника Смарагдового міста», Мелашки із вистави «Кайдаші», Нюсі з фільму «Нескорений», Фантихи із «За двома зайцями».
Дуже любить актриса й мультики. Особливо – Марисю із «Злиднів». Під її голос малювали також відьмочку в першому українському повнометражному мультфільмі «Бабай».
Син Орест Кокотунов (другим чоловіком Ірми був відомий актор Молодого театру Володимир Кокотунов) полюбляє американський мультик «Вольт», яким і матуся пишається.
«Чаклую над Орестом: будь математиком, істориком, дипломатом… Тільки не актором, як батько і мати», – зізнається Ірма своїм шанувальникам. Та хто знає, як складеться його доля.
Ірма Вітовська вміло перевтілюється в полярні образи. Навіть назви фільмів – «Ангел-хранитель», «Між першою і другою», «Намисто для снігової баби», «Не наїжджай на Діда Мороза» – інтригують.
Наступного року має вийти на екран стрічка про Чорнобильську трагедію «Брама», в якому Ірма грає колоритну й загадкову 86-річну травницю, котра з дочкою та онуком живе в 30-кілометровій зоні.
Актриса кидає виклик рокам: без гриму намагається прожити вік як мить – і «постаріє» більше, аніж на сорок років. Вона грає роль бабці Прісі й на сцені Молодого театру у виставі «Сталкери». Допомагають їй спогади про двох рідних бабусь – західнячку Іванку та східнячку Надію. Добру енергетику вона черпає навіть в одязі бабці Іванки, який та носила за життя, – кофтах, спідницях, хустинах…
Нинішнього року за театральну бабу «Прісю» Ірма отримала премію «Київська пектораль» (за кращу жіночу роль).
«Ми повинні також пам’ятати не тільки той Чорнобиль, від якого постраждала і баба Пріся, і вся Україна, але й внутрішній Чорнобиль, – говорить актриса. – Це стан цинізму, інертності, у якому перебуває багато наших сучасників. На жаль, «внутрішній» Чорнобиль і провокує дуже небезпечні вибухи, які маємо сьогодні на сході».
ОДА ВОЛОНТЕРАМ
Вистава «Оскар і Рожева пані» (за однойменним романом Еріка-Еммануеля Шмітта) – якісний мистецький національний продукт, що додає плюсів іміджу України. Спектакль про 12 останніх днів життя безнадійно хворого десятилітнього хлопчину Оскара, його батьків, друзів, лікарів і акторку Ружу. Одне слово, про гіркі реалії життя, бо рак і смерть дітей – світова проблема.
В одному з інтерв’ю Ірма зізнається: «Тепер мені важко сприймати суспільство, яке безтямно віддається мирному життю і нічого не дає для перемоги. Це нонсенс. Такі люди для мене руконеподаваємі».
Але, на щастя, є і звичайні люди, котрі роблять незвичайні речі та творять дива.
Задля перемоги Ірма навіть навчилася виготовляти ляльки-мотанки. Гроші за продані витвори актриса передає захисникам.
У школі Ірмі Вітовській (вона народилася в Івано-Франківську) казали, що вона «природжений снайпер». Перебільшували, бо актриса не готова стріляти в живі мішені. Та своїм мистецтвом пробуджує свідомість людей, влучаючи словом у ціль – в душі й серця.
«Я проти будь-якого вбивства, але ми не можемо бути Авелем перед Каїном, як на закланні», – ось її одкровення.
На думку актриси, Україні потрібен закон про меценатство, який би допомагав залучати кошти в дотаційні установи – театри, музеї, бібліотеки.
Коли на прес-конференції запитаю, звідки черпає натхнення і де бере сили грати такі ролі як Ружа, Ірма скаже, що мистецтво не може бути осторонь суспільних процесів, і вона, насамперед, громадянка України. Обов’язок кожного українця бути волонтером, допомагати хворим, немічним й бідним.
На часі й відродження давньої руської традиції – десятинної адресної допомоги. Ми не збідніємо, коли поділимося з безхатьком мискою супу, морально підтримаємо невиліковного хворого, пожертвуємо якісь гроші на благодійництво. Онкологія, притулки, дитячі будинки, госпіталі – скрізь треба волонтери (до слова, 13 чернігівських діток нині потребують паліативної допомоги).
– Наш проект «Оскар і Рожева пані» – ода волонтерам, їх безкорисливості, самопожертві й сміливості, – наголосить Ірма. – Роль Ружі – моя місія, і я вже цю ношу не покину, пробуджуватиму потребу благодійництва. На сцені не раз помирала, граючи ролі. Та воскресаю і живу, щоб вдосконалювати світ, щоб змушувати людей змінювати пріоритети й цінності, допомагати ближньому.
Безперечно, що такі ролі обпікають душу й бентежать серце, залишають глибокі шрами. Та Ірма Вітовська готова щодня боліти людськими болями й рятувати хворих дітей. Вибір – за нами.
Ольга ЧЕРНЯКОВА.