Законодавча база:

  • Закон України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації»
  • Закон України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення»
  • Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»
  • Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»
  • Закон України «Про господарські товариства»
  • Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»
  • Господарський кодекс України
  • Цивільний кодекс України

01 січня 2016 року набув чинності Закон України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації».

Відповідно до ч. 1 Закону його дія поширюється на друковані засоби масової інформації, засновниками (співзасновниками) яких є органи державної влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування (далі - друковані засоби масової інформації), і редакції друкованих засобів масової інформації, засновниками (співзасновниками) яких є органи державної влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування (далі - редакції).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону реформування друкованих засобів масової інформації та редакцій здійснюється у два етапи: перший - протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом та другий - протягом наступних двох років.

Відповідно до ст. 3 Закону, реформування друкованих засобів масової інформації та редакцій здійснюється у такий спосіб:

  1. вихід органів державної влади, інших державних органів та органів місцевого самоврядування із складу засновників (співзасновників) друкованого засобу масової інформації та редакції - у разі відсутності у майні редакції державного (комунального) майна;

  2. вихід органів державної влади, інших державних органів та органів місцевого самоврядування із складу засновників (співзасновників) друкованого засобу масової інформації та редакції з перетворенням редакції членами її трудового колективу у суб'єкт господарювання із збереженням назви, цільового призначення, мови видання і тематичної спрямованості друкованого засобу масової інформації;

  3. вихід органів державної влади, інших державних органів та органів місцевого самоврядування із складу засновників (співзасновників) друкованого засобу масової інформації та редакції з подальшою приватизацією майна редакції, що перебуває у державній чи комунальній власності, відповідно до законодавства з питань приватизації, якщо трудовий колектив редакції не подає протягом установленого цим Законом строку пропозиції про свою участь у реформуванні друкованого засобу масової інформації;

  4. перетворення друкованих засобів масової інформації, заснованих центральними органами виконавчої влади, в офіційні друковані видання.

Засіб масової інформації згідно з вимогами законодавства має проходити процедуру перетворення з утворенням нового суб’єкта господарювання, і відтепер підпадатиме під пряме регулювання господарського законодавства, яке визначає зокрема наступне:

У відповідності до ст.. 42 ГКУ, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно ж зі ст.. 44 ГКУ підприємництво здійснюється на основі:

  • вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, що в даному випадку регулюється також спеціалізованим законом «Про реформування»;
  • самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, слід зазначити, що відповідальність за виконання даного принципу ГКУ покладено законодавцем у світлі реформування на редактора ЗМІ, що реформується;
  • вільного найму підприємцем працівників;
  • комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Даний принцип з огляду на ризики підприємницької діяльності покладається на засновників товариства у відповідності до їх розподілених часток.

Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця. У випадку, що аналізується, найбільш оптимальною формою вбачається створення Товариства з обмеженою відповідальністю.

Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб'єктів підприємництва окремих організаційних форм визначається Господарським Кодексом та іншими законами.

Стаття 49 Господарського кодексу встановлює відповідальність суб'єктів підприємництва

  1. Підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави.
  2. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, зазначені у статті 2 цього Кодексу, а також громадяни, які не є суб'єктами господарювання. Обмеження щодо заснування та участі в господарських товариствах суб'єктів господарювання або інших осіб встановлюються цим Кодексом, іншими законами.

Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном.

Згідно зі ст.. 89 Господарського кодексу України, управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства.

Посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

  • діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;
  • діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;
  • діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;
  • бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов'язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов'язків;
  • іншими винними діями посадової особи.

Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

В даному консультативному висновку, з огляду на те, що редакції в частині майна є правонаступниками попереднього суб’єкта питання розподілу часток товариства буде формуватись з огляду на питання визначення участі у товаристві, та опиратись на наступні коефіцієнти:

1. За ступенем відповідальності

2. За ступенем ризику

3. За цілевою спрямованістю посади

4. За характером та обсягом робіт

5. За вкладом в організаційно-розпорядчі функції

Розрахунок відсотків участі здійснюється шляхом присвоєння номерного значення від одного до десяти за кожним з коефіцієнтів, цифрове значення у якому відповідає двом відсоткам від ста, у відповідності до обґрунтувань ризиків, відповідальності та участі засновника, зазначених у даному висновку.

У відповідності до вимог господарського законодавства, суб'єкт господарювання - господарська організація, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.

Тому питання участі в створеному суб’єкті господарювання буде вирішуватися з огляду на специфіку, передбачену законодавством, що регулює діяльність перетворених засобів масової інформації.

При визначенні коефіцієнтів спеціалістами компанії використано зокрема розділ державного класифікатора професій, з огляду на те, що засновниками перетвореного суб’єкта будуть члени трудового колективу. Цей розділ щодо кваліфікації, як ознаки класифікації, є змішаним порівняно з іншими розділами. Розділ охоплює широке коло професій, пов'язаних із здійсненням різноманітних функцій управління та керівництва, які в цілому суттєво відрізняються за своєю складністю та відповідальністю.

Згідно ст. 23 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»:

Редактор (головний редактор) друкованого засобу масової інформації є керівником редакції, уповноваженим на те засновником (співзасновниками).

Редактор (головний редактор) керує діяльністю редакції в межах повноважень, визначених її статутом, представляє редакцію у відносинах із засновником (співзасновниками), видавцем, авторами, державними органами, об'єднаннями громадян і окремими громадянами, а також у суді і третейському суді та несе відповідальність за виконання вимог, що ставляться до діяльності друкованого засобу масової інформації, його редакції відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України.

Згідно зі ст. 25 Закону журналістом (кореспондентом) редакції друкованого засобу масової інформації відповідно до цього Закону є творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для друкованого засобу масової інформації та діє на підставі трудових чи інших договірних відносин з його редакцією або займається такою діяльністю за її уповноваженням, що підтверджується редакційним посвідченням чи іншим документом, виданим йому редакцією цього друкованого засобу масової інформації.

\* \* \*

Редактор у створеному товаристві є особа, що керує товариством, несе усі ризики та відповідальність, вказані вище, слідкує за виконанням та метою редакції, забезпечує діяльність у відповідності до вимог та завдань товариства, що зокрема, але не обмежуючись впливатиме на надання пільг та пріоритетів товариству, як реформованому ЗМІ у сенсі закону про реформування, в частині пріоритету на укладання угод про висвітлення діяльності органів місцевого самоврядування, що є важливим економічним показником господарської діяльності товариства, шляхом виконання організаційно-розпорядчих функцій забезпечує прибутковість товариству.

Посада редактора передбачає:

1. За ступенем відповідальності 6-8

2. За ступенем ризику 6-9

3. За цілевою спрямованістю посади 5

4. За характером та обсягом робіт 4-6

5. За вкладом в організаційно-розпорядчі функції 5-7

Цифрове значення мінімальної частки редактора - 26 помножене на два визначає мінімальну частку засновника товариства як 52 відсотки.

\* \* \*

Посада кореспондента передбачає виготовлення ринкового продукту в сенсі написання матеріалів, що підлягають продажу через друковані ЗМІ. Від якості зазначеного продукту залежить успішна господарська діяльність товариства. Журналіст (кореспондент) не несе великих цифрових показників за п. 1,5.

Заступник редактора перебирає на себе обов’язки редактора у певній частині організаційно господарських функцій, а отже підлягає обрахунку за поділом цифрового значення редактора на 4, визначає мінімальну частку засновника товариства як 13 відсотків. Максимальну як 17.

Посада журналіста (кореспондента) передбачає:

1. За ступенем відповідальності 0,25-1

2. За ступенем ризику 0,25-1

3. За цілевою спрямованістю посади 2-3

4. За характером та обсягом робіт 2-3

5. За вкладом в організаційно-розпорядчі функції 0

Мінімальне цифрове значення 4.5 помножене на два визначає мінімальну частку засновника товариства як 9 відсотків.

\* \* \*

Згідно господарського законодавства на товаристві утворюються посади, що забезпечують внутрішню діяльність товариства. Зокрема, це такі посади, як бухгалтер - посада, що не пов’язана зі спрямованістю діяльності товариства, проте здійснює функцію внутрішнього обліку та звітування по державним цільовим фондам.

Посада бугалтера передбачає:

1. За ступенем відповідальності 1

2. За ступенем ризику 2

3. За цілевою спрямованістю посади 0

4. За характером та обсягом робіт 1

5. За вкладом в організаційно-розпорядчі функції 0

Мінімальне цифрове значення 5 помножене на два визначає мінімальну частку засновника товариства як 9 відсотків.

\* \* *

Технічні посади на товаристві несуть необхідну функцію похідного забезпечення працівників товариства. До таких посад зокрема належать:

Водій, прибиральниця, друкарка, кочегар, механік, тощо.

Посади такого характеру передбачають:

1. За ступенем відповідальності 0

2. За ступенем ризику 0

3. За цілевою спрямованістю посади 0

4. За характером та обсягом робіт 0,5

5. За вкладом в організаційно-розпорядчі функції 0

Мінімальне цифрове значення 0,5 помножене на два визначає мінімальну частку засновника товариства як 1 відсоток.

Формування часток засновників має відбуватися у відповідності кількості членів трудового колективу та їх посад.