Мережею «гуляє» історія, типу на початку 1992 року китайська художниця Мао Мао попросила на одному мистецькому заході тодішнього Президента України Леоніда Кравчука зробити все від нього залежне, щоб у тільки виниклій самостійній Україні передусім змінили розміщення кольорів на головному державному символі — синьо-жовтому прапорі. Мовляв, якщо він і далі залишатиметься таким, то під цим поєднанням кольорів країну чекає неминуча деградація, зрада, занепад і, нарешті, крах. Адже синє згори і жовте знизу, за словами художниці, утворюють гексаграму «Пі». А це, згідно з класичною китайською Книгою змін «И-цзин», — одне з чотирьох найгірших комбінацій. І розшифровують її так: «Будьте пильні і передбачливими. Не беріться ні за одну важливу справу, тому що вона швидше не збудеться, чим збудеться. Ваше оточення не розуміє вас, ви без всяких підстав сваритеся з друзями».
Тоді як зворотне розміщення кольорів, коли жовте розташоване вгорі, а синє — внизу, утворює абсолютно іншу гексаграму «Тай», яка означає: «Розквіт. Мале відходить. Велике приходить. Щастя. Розвиток».
Проте Кравчук, якого переконали, що синьо-жовтий прапор символізує мирне небо і золоту українську пшеницю під ним, тоді відбувся жартами, мовляв «не все, що корисно китайцю, підходить українцям».
Або ж візьмемо популярне вчення Феншуй. За цією традицією, розміщення синього(воля) над жовтим(мудрість) означає «Закон занепаду», тобто прогресуючу деградацію, нещастя, хаос. Тоді як зворотне поєднання фарб — жовте над синім — означає гармонійне поєднання Неба і Землі, чоловічого і жіночого, сильного і гнучкого, що обіцяє розвиток, добробут, щастя.
Наукова точка зору
Коментує Сергій Бутко, Український інститут національної пам’яті:
« 1. Почнемо з того, що сучасна держава Україна була відновлена 24 серпня 1991 року. Наша сучасна держава є продовженням Української Народної Республіки з часів Української революції 1917-1921 рр. 22 серпня 1992 р. останній президент Державного Центру УНР Микола Плав’юк офіційно у Києві в Маріїнському палаці передав першому президенту України Леоніду Кравчук усі повноваження і регалії УНР ( у тому числі й синьо-жовтий прапор). Тобто спадкоємність була підтверджена юридично.
2. Сучасна держава Україна. Стаття 20 Конституції України: Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.
Державний Прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.
3. Звідки традиція синьо-жовто прапора ще до Української революції 1917-1921 рр.: Жовто-блакитні барви символізували Київську Державу ще до християнізації Русі. Майже всі герби міст Київщини й України загалом обрамлялися жовто-блакитними кольорами. З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького вироблялися з блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносився хрест, зорі, зброя, постаті святих. Так, упродовж історичного розвитку жовто-блакитний прапор був символом боротьби за національні й соціальні права українського народу і за часів незалежності став Державним Прапором України.
Зразок листівки
Утвердження синьо-жовтого кольорового сполучення як українських національних барв у сучасному сенсі однозначно датуватується 1848 р. і пов’язувано з українським національним відродженням в Галичині та Буковині. На українських землях, що входили до складу Російської імперії, де українофільський рух вважався царським режимом як ворожий і переслідувався, національні кольори почали утверджуватися лише після революції 1905 р. в середовищі свідоміших верств населення.
Подальша публічна дискусія на цю тему на сторінках львівських і київських часописів у 1911-1912 роках довела історичну традицію синьої та жовтої барв не лише в Галичині, але й на Наддніпрянщині.
4. Тепер перейдемо до першоджерела – рішень, які були прийняті під час Української революції 1917-1921 рр.: який прапор затвердили в Українській Народній Республіці.
Спочатку зауважимо, що учасники Української революції не дискутували і заморочували собі голову питаннями: «синьо-жовтий» чи «жовто-синій», «блакитно-жовтий» чи «жовто-блакитний» прапор. Використовувалися на заходах у 1917 р. усі варіанти, хоч домінував саме «синьо-жовтий». Тодішні автори публікацій і керівні учасники українського руху саме цей варіант називали як завгодно, у тому числі й «жовто-синій», чи «жовто-блакитний». Останній варіант назви синьо-жовтого прапора було просто легше вимовляти. Часто навіть тодішні маститі вчені і освічені люди всупереч правил геральдики називали порядок смуг прапору знизу до гори, а треба навпаки. Але кого це хвилювало!
Перший законодавчий акт, який врегулював нарешті порядок кольорів на прапорі як блакитно-жовтий був здійснений 27 (14-го за старим стилем) січня 1918 р. Тоді Центральна Рада на засіданні під головуванням академіка Михайла Грушевського затвердила тимчасовий закон про флот УНР, у якому визначалося:
«…2. Прапором української військової фльоти є полотнище о двох – блакитному і жовтому кольорах. В кряжі блакитного кольору історичний золотий тризубець з білим внутрішнім полем в ньому.
3. Прапором Української торговельної фльоти є полотнище о двох – блакитному і жовтому кольорах».
Такими були і відомчі прапори. Так, постановою Ради Народних Міністрів про встановлення знака-емблеми на прапорах пароплавів Міністерства Шляхів від 17 березня 1918 р. визначалося, що «майва уявляє з себе український національний синьо-жовтий прапор…»
Такий же порядок кольорів залишився й існування Української держави Павла Скоропадського, потім у відновленій УНР наприкінці 1918 р.
Отже, тодішнє керівництво УНР, заклопотане нагальними питаннями боротьби з агресорами тощо, мимоходом затвердило синьо-жовтий прапор як державний.
Українські вчені на чолі з Андрієм Гречилом, доктором історичних наук, головою Українського геральдичного товариства, провідним науковим співробітником Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, які понад 20 років документально досліджували цю тему закликають і благають: «Жодних підстав – ні історичних, ні геральдичних, ні вексилологічних – для «перевертання» українського прапора НЕМАЄ. Тому не варто піддаватися на різні провокації».
Замість післямови
«Час Чернігівський» поцікавився у перехожих, що вони думають з приводу зазначених теорій. Відповідь можна узагальнити так: «звичайно, історики поки переконливіші, але чим чорт не жартує», — і наводять приклад пам’ятника Богдану Хмельницькому у чернігівському сквері, якого повернули обличчям до церкви, типу «гірше не стало, а значна частина населення знайшла собі спокій ».