Голодомор

У селі Вовчок Козелецького району під фундаментом хати знайшли останки людей. Це обійстя покійної Тетяни Ткаченко. Його купила під дачу Людмила Гавришенко. Людмила Петрівна немісцева. Для ремонту найняла робітників. Їм і попалася страшна знахідка. \* \* * — З Сашею (колегою 39-річним Олександром Федоруком) копали під насосну станцію яму під фундаментом дому, — розказує 50-річний Володимир Купріянов. Луганчанин, на Чернігівщині з початку війни. — На глибині метр 60 - метр 65 череп знайшли невеличкий. Потім пішли кості, потім іще один череп. Потім іще. Лежали головою до фундаменту, — показує яму, — ногами до кукурудзи. Навскіс. Усі три тіла. Тіла — тільки голови і ноги. Серединної часті не було. Не було хребтів, реберних костей. Тобто лежало три черепи і шість ніг. Серед черепів один взагалі маленький, дитячий. Більший, менший і менший. Два підліткові, найвірогідніше. ...

В 1933 в Буді-Вороб’ївській від голоду загинуло 47 людей. З них двадцять семеро – діти. Такі дані оприлюднені в Національній книзі пам’яті жертв голодомору Чернігівської області. Дев’яностолітня бабуся Ганна Олексієнко з села Буда-Вороб’ївська пам’ятає голод 1932-33 років. Тоді п’ятирічною дівчинкою разом з трьома старшими братами збирала в полі гнилу картоплю та солому. Ганна пригадує – навесні їли конюшину. «Ой, їли, що на полях підбирали. З трави пучки зривали, з конюшини. Шишки їли. Все, що зловимо. Солому розтирали. Треба ж було, щось пожувати. Млинці смажили з гнилої картоплі. Тільки знайдемо картоплину, спечуть одразу і їдять. За колоски, зібрані на колгоспному полі, будо-вороб’ївських жінок саджали до в’язниці", - згадує Ганна Олексієнко, жителька Буди-Вороб’ївської. ...

У перший день осені стартувала Міжнародна акція «Запали свічку пам’яті». Першу акцію у столиці України присвячено пам’яті дітей, яких вбив злочинний сталінський режим страшною зброєю – голодом. Перший заступник голови Українського Інституту національної пам’яті Аліна Шпак наголосила на тому, що перед українцями сьогодні стоїть велика відповідальність за те, щоб «у майбутньому ніколи і ніхто не міг уявити, що таке не мати можливості дати їсти своїй дитині, ніколи не міг уявити, що таке, коли одна людина може принижувати іншу, коли людина позбавлена прав, тому що хтось інший так вирішив». ...

Історію доброчинців-євреїв, які врятували сільську родину у роки Голодомору нам надіслав кандидат економічних наук, заслужений економіст України Микола Кісіль. У роки Голодомору, матір оповідача, Анна Кісіль жила в с. Добровілля Близнюківського району на Харківщині. У неї було вже двоє дітей 3- і 4-річного віку. Чоловіка Анни ув’язнили на три роки за спротив комсомольським активістам, які примусово вилучали у нього зерно. На поміч родині прийшли сусіди, які ділились останнім: «Поруч з нами мешкала сім’я Епштейна - директора машинно-технічної станції, яка мала дещо кращі можливості, хоча також бідувала. Коли Епштейн після обіду йшов на роботу, його дружина Люба давала моїм дітям борщу і по шматку хліба. Це підтримало їх, вони вижили», — йдеться у спогадах. ...

Співорганізаторами заходу виступили Центр перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, Український інститут національної пам’яті, Сіверський інститут регіональних досліджень Фонд сприяння ініціативам газети «День» та «Слово “Просвіти”». «Сьогодні ми зібралися для того, щоб подивитися в очі правді, яка називається постгеноцидним суспільством, – зауважила заступник голови облдержадміністрації Наталія Романова. – Нас оточують паралельні реальності. Є буденність та трагедії, що розгортаються поруч. Хтось виходить на барикади, а хтось спокійно переживає всі ці трансформації. Ми маємо навчитись сприймати цю гірку правду. Треба починати з маленького, а саме з власної гідності, відчинити двері в «кімнату страху», щоб зрозуміти, звідки береться постгеноцидне суспільство. Необхідно, щоб ми відкрились для широкого світу, де панує в першу чергу особистість, гідність та відчуття власної свободи». ...

Про книгу дослідниця написала на своїй сторінці у мережі Facebook: «…Та навіть посеред цього материка книга Т.П. Демченко, М.В. Горох «Колективізація та Голодомор 1932–1933 років на Чернігівщині: забуттю і прощенню не підлягає» - Чернігів ПВК «Десна» 2017 вирізняється своїм професіоналізмом, чіткістю аргументів, масштабністю проведеної дослідницької роботи. Чому я нині, коли уже відпломеніли по всій Україні і за кордоном поминальні свічки пам'яті, знову звертаюся до цієї теми? Саме тому, що для таких учених як Т. Демченко і М.Горох – це тема не спонтанного «ювілейного» зацікавлення. Такі книги повинні бути в центрі уваги української спільноти. Вони повинні бути належно поціновані. Та ще просто тому, що вважаю своїм обов’язком сказати своє «дякую», доземно поклонитися. Бо такі дослідження випалюють душу…». ...

Автор — Сергій Горобець, відомий чернігівський історик і краєзнавець, кандидат історичних наук, співробітник Українського інституту національної пам’яті. Ще у 2005 році вчений видав книгу «Петрушин за часів Голодомору 1932-1933 років», яка стала справжнім науковим проривом на регіональному рівні у дослідженні цієї складної й моторошної теми. У 2008 році його діяльність була відзначена на державному рівні. Указом Президента України історика, дослідника Голодомору 1932–1933 років в Україні нагороджено медаллю «За працю і звитягу». ...

У книгарнях зацікавлений читач її не знайде, адже вона видана коштом обласного бюджету Чернігівської області в рамках обласної Програми підтримки розвитку інформаційної та видавничої сфер Чернігівщини на 2016–2020 роки і продажу не підлягає. Надзвичайно малий наклад цього видання (70 примірників), надрукований Департаментом інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Чернігівської облдержадміністрації на зекономлені бюджетні кошти від випуску книжок за програмою на 2017 рік, буде направлений у бібліотеки і деякі заклади освіти Чернігівської області. ...

Сьогодні, 25 листопада, у Михайло-Коцюбинській ОТГ відбувся меморіальний захід. Представники обласної та Чернігівської районної державної адміністрації, обласної та Чернігівської районної рад, працівники установ, підприємств та організацій Михайло-Коцюбинської ОТГ, учні місцевої гімназії зібралися, аби вшанувати жертв геноциду, вчиненого більшовицькою владою проти Українського народу, зокрема і жителів селища. Адже згідно з документами протягом 1932-33 років пішло з життя понад 350 селян — від малих дітей до літніх людей. На знак пам’яті про мільйони українців, які загинули мученицькою смертю від голоду, та в пам'ять про українські села і хутори, які знелюдніли після однієї з найстрашніших трагедій XX століття, учасники заходу поклали квіти до пам’ятного хреста. ...

Як відомо, Україна завжди викликала особливе занепокоєння Кремля. Активна національна еліта, економічно незалежне селянство сприймалися Москвою як реальна загроза існуванню СРСР. Більшовицький режим вирішив голодом поставити український народ на коліна, змусити його будувати «комунізм» на кістках мільйонів. Але попри всі репресії і тортури зламати Україну не змогли. До меморіального зібрання долучилися жителі Чернігівської громади, представники політичних партій та громадських організацій, учнівська та студентська молодь, небайдужі містяни. Керуючий Чернігівською єпархію Української Православної Церкви Київського Патріархату Архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій відправив заупокійну літію за жертвами Голодомору. ...

У заході взяли участь науковці, представники громадськості, учнівської та студентської молоді області. Книгу «Колективізація та Голодомор 1932–1933 років на Чернігівщині: забуттю і прощенню не підлягає» написали чернігівські історики Тамара Демченко та Микола Горох. Редактором видання виступив відомий в області науковець Олександр Коваленко. У книзі узагальнено документи і матеріали про причини, перебіг, а також наслідки колективізації та Голодомору 1932–1933 років на Чернігівщині, схарактеризовано селянський рух опору проти політики комуністичної влади. – Компактна науково-популярна книга про Голодомор 1932-1933 років на Чернігівщині видана через 9 років після виходу фундаментального обласного тому Національної книги пам’яті. Вона не тільки дає можливість зрозуміти масштаби і сутність цього злочину світового рівня, організованого комуністичним режимом, а й, головне, попереджає всіх нас: люди, будьте пильні, таке не повинно повторитися. Єдиний гарант цього — незалежна, демократична Україна, – наголосив модератор заходу, представник Українського інституту національної пам’яті в області Сергій Бутко. ...

Наклад — найболючіше питання Як гадаєте, яким накладом має побачити світ книга «Хроніки війни більшовиків з українським народом. Голодомор 1932–1933 років на Чернігівщині: виконавці злочину»? Тисяча примірників, дві, п’ять, десять? Ні, не вгадали… Цінне для Чернігівської області видання побачило світ накладом 200 примірників. Частину коштів дала обласна влада, частину – меценати. Цього накладу вочевидь вистачить лише для бібліотек. Наприклад, на балансі Чернігівської обласної наукової бібліотеки ім. В. Короленко, де й була презентована книга, зберігатиметься лише п’ять примірників. ...

Присутні згадали, що від голоду у 1932-1933 роках загинуло не менше 360 тисяч жителів області. Точну кількість жертв геноциду не знає ніхто. Кілька років тому достеменно встановлено імена 324-х жителів Семенівськоого району: 76 – у Семенівці, 46 – у Жадовому, 29 – у Машевому, 24 – у Радомці, 23 – у Янжулівці, по 15 – у Погорільцях та Хотіївці. Учасники жалобного заходу кажуть, що символічно проводити скорботні заходи саме тут, за кілька кілометрів від російського кордону. А значить - пам’ять українців незнищенна, вона жива, вона житиме вічно. ...

Влада заносила на «чорну дошку» колгоспи, підприємства, села, цілі райони. МЕТА: показове (щоб злякати і зламати інших) покарання за невиконання показників заготівлі хлібу або вступ у колгоспи, а пізніше стали особливими репресіями щодо сіл та окремих регіонів, які чинили активний чи пасивний спротив політиці комуністичної партії. Офіційно введено їх застосування постановою Ради народних Комісарів УСРР «Про боротьбу з куркульським впливом в колгоспах» від 20 листопада 1932 року та Інструкцією до неї. Проте, такі репресії, як і сам термін, почали вживатися ще навесні 1932 року. ...

На центральній вулиці міста, неподалік від Центрального ринку, організатори розмістили банер, на якому кожен охочий має змогу написати послання для майбутніх поколінь щодо свого ставлення до страшного геноциду українського народу. Час Чернігівський