Село

— Дай Боже, щоб так сталось, як кажуть, — сподівається Надія ЛУЩАЙ, в. о. ваганицького сільського голови. — Будуть у нас у селі другі Голубі озера. Курорт, — сміється. — Роботи ще не почалися, а Ваганичі вже найбагатшим селом називають. Знаємо, що сесія відбулася, добро дали. Керівник компанії, який займається цими питаннями,— Олег Семінський, у селі був у вересні минулого року. Начебто не місцевий, з Києва. Тоді ж і землю на пробу брали. Інвестори, кажуть, закордонні. З Кіпру. Все повинні прорахувати, чи вигідно, чи ні. Розказував про перспективи. І якщо воно так буде, це додаткові робочі місця. Скільки території виділили під кар’єри, сказати теж поки не можу. Але поряд людські паї. До кар’єрів потрібен під’їзд, це питання теж треба вирішити. Чи люди укладуть договори, здадуть у довготривалу оренду, чи на інших якихось умовах буде? ...

— По 40 за сотку буде, — розказує Микола Порожній із Сосниці. — Люди вже почали обробляти. Мені спішити нікуди, до Паски встигну. Думаю, більшість так хоче зробити. По якій би ціні не було, а орати все одно будемо. Як кажуть, «вмирати думаєш, а хліб паши». Дехто і ранню картоплю вже посадив. Та багато б людей займалося, але немає збуту. Нема Донбасу, нікуди дівати. Благовіщення пройшло, і трактори гудіти почали. Читаю «Вісник» і заздрю городнянцям і корюківцям, — сміється Ганна Магула з Бобровиці. — Порівняно з нашими у них смішні ціни на оранку. У нас минулого року по 50-55 гривень була. Цьогоріч менше 60 не буде. Чого так з нас деруть, Бог їх знає. ...

За допомогою батареї тепер освітлюється центр села. За словами виконувача обов’язків старости села Олександра Авраменка, без вуличного освітлення село живе не перший рік. «Років 30 тому, коли існували колгоспи, тоді було вуличне освітлення. Ви ж бачите – ще ліхтарі залишилися від них деінде». Олександр Авраменко каже: протягом місяця-двох планують поставити у селі ще шість таких батарей. «Щоб на кожній вулиці перший час хоча б по одному було. Де більше проживає, там будемо ставити. Ну, і так у нас виходить, що на вулиці ось тут стоїть, потім там, у кінці вулиці, щоб був людям орієнтир». ...

Місцеві жителі жаліються, що зграї собак душать домашню птицю. Вони голодні і агресивні, розповідають батьки дітей. Тому змушені відводити дітей до школи та зустрічати після занять. Бояться, що бездомні собаки накинуться на дітей. Про проблему у сільській раді знають, а от зарадити не можуть. Кличуть на допомогу поліцію. Бачили у зграях і собак із ошийниками. Тож їх господарів можуть приятгти до відповідальності. Більше у сюжеті телекомпанії “Новий Чернігів”

«Українська правда» спільно з компанією Electrocars привезла автівку Tesla Model S в село Марс, що в Семенівському районі Чернігівщини. Журналісти поділилися світлиною в Twitter і позначили на ній Ілона Маска. І відомий підприємець відповів, повідомляє ain.ua «Tesla Model S в українському селі Марс. Як тобі таке, Ілоне Маск? Схоже, ми тебе обігнали», — написали журналисти. Через деякий час Ілон Маск відповів: «Вау, круто».

Жителі сіл Ковпита та Жидиничі ходять до однієї церкви – Свято-Покровської, яка зараз відноситься до Московського патріархату. А учора стало відомо про перехід до Православної церкви України. Першим про це у Facebook повідомив громадський активіст Олександр Ясенчук. «Відбулися збори в селі Ковпита Чернігівського району – з присутніх 75 осіб, 65 – підтримали перехід до української церкви, семеро – виступили проти, троє – утрималися», – повідомив Ясенчук. Повний текст читайте тут: ...

Ну не може він миритися із ситуацією, коли взимку в селі дороги погано почищені, коли влітку калюжі на його вуличці Річній вище коліна, коли просто людей не чують. Для подолання подібних негараздів Олександр Олександрович задіює багато механізмів, стукає не в одні двері владних кабінетів, самотужки береться за діло. Приміром, минулої осені, приміром, взяв і завіз п’ять причепів землі, аби засипати ті вибоїни на дорозі, які вже діставали «по повній програмі…» Його «копійка» ледь возила ту землю, але ж усю довгу вулицю не могла зарівняти. ...

Спочатку вони хотіли це питання обговорити на сесії міської ради. Оскільки ФАПи перебувають усе ще у районній комунальній власності, подальші розмови люди вели у кабінетах районних ради та адміністрації. Жителі Бакаївки проти закриття ФАПу. Кажуть, що у селі багато пенсіонерів. Їм постійно потрібна медична допомога. Діти теж часто хворіють, а фельдшер Валентина Кажан знає всіх мешканців і їхні хвороби. Також говорять, що уклали декларації із дорогинським сімейним лікарем, але не думали, що це якимось чином вплине на роботу ФАПу і фельдшера. ...

З нагоди відкриття магазину влаштували урочистості з караваєм та червоною стрічкою. “Не будемо чекати машин з продуктами під дощем на морозі і на холоді. Хочу сказати величезне дякую підприємцю Олені Михайлівні за її доброту, що пішла нам на зустріч. Ця чарівна жіночка не побоялася великих перешкод які супроводжувались з лютого місяця. Все вже позаду. Сьогодні вже запрацював магазин із симпатичними і чуйними дівчатами”, - повідомила місцева жителька Марія Снитко. На свято запросили заступника голови Любецької ОТГ Віктора Лопатіна та старосту Олену Левченко. ...

На засіданні оперативного штабу у цьому населеному пункті найбльше пошкоджених будинків. Точну цифру ще рахують. Територію цього та ще 4 населених пунктів почали Відео UA: Чернігів

Дарина Шульгіна улюблені іграшки склала у свій шкільний рюкзак – аби не розлучатись з ними. Дарина на лінійці буде головною — вона єдина першокласниця на все село. Дарину до першого класу збирали всією родиною – щось купували батьки, щось дарували родичі. У новому сарафані дівчинка вибігає у двір — попрощатись із друзями, — песиком Роді та котом Левом. Мама додає останню деталь до образу першокласниці — великий букет домашніх квітів. ...

Чоловік – одинак. На подвір’ї він розводив поросят. Скільки їх – ніхто з місцевих порахувати не може. Від 4 до 7-ми десятків. Тварин господар не годував, випускав пастися в село. Вони їли чужу городину і нападали на людей. Сусіди кілька разів викликали поліцію, на господаря складали адміністративні протоколи. Сьогодні свиней у господаря почали забирати. Частина свиней ще залишилися на подвір’ї власника. Найбільших із села вивезли зранку. А господаря свиней забрали до психоневрологічної лікарні. Втім жителі села кажуть: після лікування у психіатричній лікарні їхній сусід повертається додому і купує ще більше худоби. ...

Вони - половина усього тамтешнього населення, розповідає UA: Чернігів. Чому люди з різних кінців України обрали для життя село без магазину, інтернету, мобільного зв’язку? Тут кілька хат, де є люди. В одній з них живе родина Дегтярів. Сергій, Олена та їхній син Данило - переселенці з Луганської області. Свій дім покинули у 2014 році. Рік тому для проживання обрали Киселівку.

Всім за 70 років. Виїздити з рідної місцевості не збираються. Кажуть – все життя тут пройшло, звикати до чогось нового вже запізно. Село розташоване за дванадцять кілометрів по асфальтованій трасі від Новгорода-Сіверського. Місцеві долають до найближчої крамниці та медпункту щоразу вісім кілометрів. Ганна Приходько сама впорядковує понад двадцять соток городу. Весь день зайнята полоттям. Відволікається на годину – нагодувати курей, собаку, кошеня та порося і знову береться за сапу. Ганні 75 років. Вона була єдиною жінкою трактористкою на весь колгосп. 20 років працювала простою трактористкою нарівні з чоловіками. В перші роки після школи корів доїла, а згодом пішла вчитися саме на трактористку. Робота була важка і виснажлива, тож, аби не заснути, вголос під час роботи співала пісень. ...

З польового шляху звертає ґрунтова дорога до села Солов’їв. Вона поросла травою у людський зріст. Шлях, який важко було подолати машиною закінчився. Далі доведеться йти пішки.Чоловік попереду – Леонід Подковко, голова Ларинівської сільради. Він допомагає знімальній групі знайти село Солов’їв. До села Солов’їв ми йшли ще хвилин 10. до самого села нема ні дороги, ні, навіть, стежок, але зараз ми побачили нарешті перші хати. Посеред чагарників і бур’янів – город. За ним бачимо бабусю. Це Тетяна Кравченко. Їй 82 роки. Порається у грядках. Жінка погано чує. Поспілкуватись з нею не вдається. На зустріч йде чоловік – це син Тетяни – Віктор. Вони з матір’ю – останні жителі села. До спілкування з журналістами чоловік неохочий. Погоджується показати рідне село. Веде вулицею.. Вцілілих хат не видно – частину розібрали власники, частина погоріла через підпали сухої трави. Це колишній магазин. ...

На закупи та по пенсію на коні їздять до сусіднього села. Взимку, коли багато снігу, пенсіонери залишаються відрізаними від світу, а влітку тут пересихають криниці. Тому воду возять із сусіднього села. Харчуються з городу, вирощують усе і навіть тютюн. Та все ж думають про переїзд до сусіднього села, адже самим поратися з господарством з кожним роком стає складніше. Раніше хутір налічував біля 80 дворів, де проживали кількасот людей. Нині ж тільки подружжя Погребних. Таких поселищ на Чернігівщині з півсотні. ...

Для прикладу - подія, яка трапилась на Житомирщині. Отже: громадянка припаркувала на узбіччі біля свого будинку автомобіль «Opel Astra». Через кілька годин, почувши гавкіт собаки, вона вийшла з будинку і побачила, що на передньому капоті її автомобіля знаходиться корова. Вірніше - передні копита тварини. Хазяїна поблизу не було. У результаті вказаних обставин автомобіль отримав механічні пошкодження, чим спричинено матеріальну шкоду в розмірі понад 15 тисяч гривень. Для стягнення грошей громадянка звернулась з позовом до суду. ...

Колись у селі вирували культурні події, функціонували школа й дитсадок, а наразі навіть продовольчого магазинчика нема. Звісно, і автобуси бездоріжжям перестали курсувати, бо ж і возити туди-сюди майже нікого. Але… Із тієї частини населення, що зосталася (десь близько 40 осіб), знайшлися справжні фантазери-умільці, котрі занедбану автобусну зупинку підремонтували, побілили, навіть малюнки у вигляді півнів і жайворонків нанесли. Із власних обійсть повиносили услони і столи (справжні, дерев’яні, вирізьблені узорами). Є тепер де збиратися, щоб підсолодити душу чайком чи підняти чарчину за здравіє чи упокій когось із місцевих. ...

Чи «скачуть» в Москалях, як бережуть самобутню історію і що думають про Путіна, - в репортажі «Української правди».

У німецьких містечках й досі десь є груби, які він складав на початку 60-их років минулого століття під час проходження Служби в рядах РА. На Прилуччині в кожному селі є витвори його майстерних рук, зігрівають вони і київські заміські будинки своїм теплом. Віталій Степанович – майстер на всі руки, будував він і сільські хати. І собі збудував дім, в якій мешкає й тепер разом з родиною. Але найулюбленіша справа майстра – зведення печей. Він знає всі тонкощі цього мистецтва пращурів. Без цих важливих секретів не збудуєш гарної печі – горіти вона не буде або ж димом захлинатися, або тепла від неї не дочекаєшся… Прискіплива увага в муруванні груб і печей приділяється димохідним каналам-колодязям. ...

Кремль же стягнув до межі чимало військової техніки та солдатів, а до Києва усього лише 200 км. Щоб протидіяти нападу, нашим навіть довелося мінувати мости. – Реально після початку подій відомих в 2014 році пасажиро-транспортний потік в цьому пункті пропуску зменшився майже втричі, – каже помічник начальника Чернігівського прикордонного загону Олександр Дудко. Сюжет про чернігівське прикордоння - Факти ICTV

Для нашої країни такі підходи є новаційними. Тому ми прискіпливо вивчаємо вдалі практики сільського розвитку успішних країн і, в першу чергу, – Сполучених Штатів Америки, Канади, країн ЄС. А також використовуємо досвід провідних експертів у цій царині, дослухаємося до їх рекомендацій. Томас Джонс належить якраз до числа таких відомих у світі експертів. Він є професором економіки сільського господарства Університету Френка Міллера та Школи міжнародних відносин Університету Міссурі (США). Він спеціалізується на економіці розвитку сільської місцевості, аналізі економічного впливу, фінансах місцевого самоврядування. Кілька років тому він консультував уряд України у питаннях зміни політики сільського господарства та розвитку сільських регіонів. ...

Про це повідомляється на сайті Кабінету міністрів України. Це майже вдвічі більше, ніж за аналогічний період минулого року. На сьогодні здійснюється будівництво 18 та реконструкція 11 об’єктів агропромислового комплексу області на загальну суму майже 2 млн грн. Їх введення в дію забезпечить створення близько 270 нових робочих місць. Так, у першому півріччі в галузі рослинництва побудовано другу чергу елеватора на 20 тис. тонн у ТОВ «Малодівицьке ХПП» (с. Обичів Прилуцького району). Вартість цього об’єкта – 8 млн грн, планова кількість новостворених робочих місць – 5. ...

– Що нового пропонує політика сільського розвитку? – Політика сільського розвитку відрізняється від попередніх практик, у першу чергу, за своїми підходами. В центрі її уваги - людина. Тобто, державна політика скеровується на максимальне задоволення потреб та прагнень мешканця сільської місцевості. Сільський розвиток – це доволі складний виклик і водночас - прагматичне завдання. Саме в сільській місцевості невеликими товаровиробниками забезпечується виробництво значної кількості сільськогосподарської продукції. Це внесок у продовольчу безпеку країни. Це внесок у сімейні бюджети. Це внесок у розвиток власних громад. ...

Марина Мусійченко років двадцять тому переїхала в село з Іржавця. Тут купила будинок. Працює завідувачем бібліотеки. Самотужки піднімає на ноги 19-річну дочку Маргариту, яка навчається у Ніжинському медичному коледжі, бо з чоловіком життя не склалося. Односельці відгукуються про неї лише добрими словами. – Я саме закривала компоти з полуниць й черешні, – розповідає Марина Сергіївна. – Із хати несла миску з полуницями, а тут дощ почався. Забігла в літню кухню і причинила двері. Раптом гримнуло і щось тріснуло. Качки почали дуже кричати. Коли вийшла на подвір’я, побачила, що з коридору димить. І враз у мене на очах хата спалахнула наче факел, шифер і дерев’яні головешки почали розліталися в сусідні двори. На допомогу прибігли односельці. Сусіди Микола Рой, Іван Нечипоренко та Іван Гайман вибили вікна і почали витягати домашні речі. Чоловіки надихалися чаду, а Микола ще й ногу порізав – зашивали у райлікарні. Іван Гайман викликав ічнянських пожежників, але пройшло хвилин двадцять, а їх не було. Потім Володя Левадній подзвонив у Заудайку, там знаходиться пожежна команда СТОВ «Інтер». Першими приїхали газовики, потім заудайські пожежники, а хвилин за п’ятнадцять – ічнянські. Люди сварилися, що ічнянці довго їхали. ...