Чернігівські родини, обпалені війною
Біда не зламала, а об'єднала Матері оплакують синів, дружини – чоловіків, діти – батьків. Рани глибокі й пекучі. Невигойний біль ятрить серця й душі. Аби якось пережити біду, аби з часом не забувся подвиг полеглих і не стерлися імена відважних оборонців, родини загиблих горнуться одна до одної, об’єднуються в громадські організації, спільно розв’язують нагальні справи. Гуртом їм легше допомагати і підтримувати самотніх матерів, які втратили єдиного сина, чи стареньких батьків, котрих непоправна втрата притисла до землі. Розділене горе, як кажуть в народі, вже півгоря. ...