Зараз будинки або зносять, або обшивають вагонкою. Місцеві історики хочуть вберегти унікальну різьбу, зрізають і переносять до музеїв цілі пласти будівель. Наразі так зберігається близько п’ятисот фрагментів.
Нагадаємо, що 19 червня в Обласному молодіжному центрі під час відкриттядокументально-мистецької виставки «Правда про Куропати. Факти, документи, свідчення»було озвучено пропозицію про необхідність збору підписів на підтримку активістів білоруського громадянського суспільства — захисників Куропат від недобросовісних бізнесменів і чиновників, причетних до будівництва і відкриття ресторану «Поїдемо поїмо» в охоронній зоні національного некрополя. Місце збору підписів: Культурно-мистецький центр «Інтермеццо»: вул. Шевченка9, м. Чернігів, 14000. Олександр Ясенчук, координатор громадська організація «Чернігівський осередок мережі «Вільні люди» ...
Свинцевий диск діаметром 3 сантиметри. З обох боків особистий герб князя Святослава – двозуб. Третій зубець до нього додав син Святослава Володимир – на честь батька. Це праобраз нинішнього гербу України, розповідає історик Олександр Алфьоров про артефакт, якого більш як тисячу років тому торкалась рука Святослава Хороброго. «Датувати печатку вдалося – це 970-972 рік, останні роки існування Святослава. Ми можемо чітко сказати, що це артефакт оригінальний, реліквія, якої торкався Святослав», - розповідає історик Олександр Алфьоров. ...
До Українського інституту національної пам’яті звернулася громадянка, яка розповіла історію своєї 99-річної мами, учасниці радянсько-фінської війни 1939-1940 років. За часів СРСР її не визнали особою з інвалідністю внаслідок війни, оскільки свою інвалідність вона отримала в період війни СРСР з Фінляндією, яку, через великі втрати Червоної армії, радянське керівництво не воліло згадувати. Жінка не могла отримати цей статус і після проголошення Україною незалежності, оскільки у чинному законі «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» використовувався термін «Велика Вітчизняна війна», який стосувався 1941-1945 років, тож перші два роки Другої світової війни (1939-1941) не враховувались. ...
Ініціювала проведення історичного квесту для старшокласників області громадська організація «Чернігів Європейський». Партнерами проекту виступили Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів Стародавній» та Чернігівський національний технологічний університет. Змагання юних патріотів проходили в два етапи. Завданням першого було написання есе на тему «Земляк, яким пишається моя громада». У ньому взяли участь 39 загальноосвітніх закладів області, які надіслали 45 письмових робіт. Найкращі твори були відзначені, а 15 команд-переможців запрошені до другого етапу – історичного квесту. ...
1943 року Корюківка була величезним селищем, там жило багато забезпечених людей, розповідає ТСН. В один з ресторанів селища почали зганяти людей з навколишніх вулиць начебто на перевірку документів, а потім розстрілювали, наче на скотобійні, в перші ж години - 500 чоловік.
Кожна з них має свою унікальну історію, і разом з тим – свої проблеми. Науковці наголошують, протистояння між патріархатами, нестача коштів для реставрації й самочинні ремонти пам’яток культури – через все це Ніжин може втратити свою архітектурну спадщину. Четверте за кількістю збережених старовинних храмів місто в Україні. Ніжин називають музеєм просто неба. Йому вдалося зберегти планування та забудову XVII–XVIII ст. Звідси, з Соборного майдану, видно куполи іншого старовинного собору – Благовіщенського, збудованого в 1702 році. Поряд, у сквері, – пам’ятник Миколі Гоголю, який свого часу став першим у світі. За рогом – Поштова станція кінця 18 століття, вона збереглася майже повністю. Зараз це однойменний унікальний музей, аналогів якому в Україні немає. ...
Першопочатково на конкурс було надіслано 106 студентських наукових робіт, автори яких представляли майже всі регіони нашої держави. До фінального етапу відібрали 30 найкращих. В ході цікавої, безкомпромісної, чесної дискусії і захисту наукове дослідження магістрантки історико-юридичного факультету Катерини Солодкої визнали найкращим в Україні. Повідомляє сайт навчального закладу.
Як встановлено, у 2011 році одним із товариств придбано нежитлові будівлі та споруди, розташовані на території Журавської сільської ради Варвинського району. У подальшому рішенням цієї ради суб’єкту господарювання надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою для відведення вказаної земельної ділянки площею 2 га вартістю 1,1 млн. грн. для обслуговування нежитлових будівель та споруд. Як з’ясувалося, 1 га придбаної землі сформовано за рахунок земель історичного поселення «Журавка-Захід», яке наказом Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації віднесено до об’єктів культурної спадщини. ...
Директор музею Сергій Лаєвський розповідає про жертовність Василя Васильовича (у березні громадськість відзначила 180-ліття з дня народження мецената), про впорядкування каталогу українських старожитностей Борисом Грінченком і його дружиною Марією, про унікальність власне колекції. – Сергію Лазаревичу, очевидно, така людина як відомий культурний і громадський діяч та благодійник Василь Васильович Тарновський народжується раз в ніколи? Його роль у збереженні пам’яток українського минулого неоціненна. – У 1896 році в Чернігівську губернську земську управу надійшла його заява: “Составленный мною в течение всей моей жизни музей местных древностей я желал бы, для верного сохранения их, передать в собственность и заведование Черниговскому губернскому земству с тем, чтобы он… был открыт для обозрения его публикой на основании известных правил”. ...
Навчався у Києво-Могилянському колегіумі, потім — в єзуїтському колегіумі у Варшаві. Пізніше, з волі батька, був прийнятий при дворі польського короля Яна Казимира. Іван став королівським пажем, зумів швидко завоювати прихильність короля, завдяки чому їздив вчитися в європейські країни: Італію, Німеччину, Францію. У 1665 році, після смерті батька, успадкував посаду Чернігівського підчашого (придворна службова особа у Речі Посполитій. Обов’язок підчашого — подавати королю напої, попередньо їх спробувавши, і наглядати за напоями за королівським столом. Підчаших пожиттєво призначав король). ...
Вшанувати пам'ять загиблих мирних жителів зібрались заступник голови районної державної адміністрації Неля Чугаєва, начальник відділу освіти районної державної адміністрації Світлана Біла, орлівський сільський голова Віталій Рябченко, директор Орлівського навчально-виховного комплексу Оксана Заруба, актив села, учнівська молодь. Присутні поклали квіти до меморіального комплексу жертвам фашизму, вшанували пам'ять загиблих хвилиною мовчання. Загалом, у 1943 році за наказом Верховного командування каральні загони нацистів спалили села Пушкарі, Буда-Вороб’ївська, Вороб’ївка, Чайкине, Орлівка, Михальчина Слобода, Бучки, Будище, Шептаки, більшу частину села Полюшкине. Палали не просто хати, будівлі. У вогняне пекло нацисти кидали людей, не рахуючись ні з віком, ні зі статтю. Усього в районі спалено більш 2000 дворів. ...
На 24 стендах у фотографіях, документах, картах та інфографіках представлено цілісну картину протистояння Організації українських націоналістів та Української повстанської армії з нацистським і комуністичним тоталітарними режимами під час Другої світової війни та повоєнний час. Інформаційно-просвітницькі стенди про цю героїчну сторінку національно-визвольної боротьби Українського народу Український інститут національної пам’яті підготував у співпраці з Центром досліджень визвольного руху, Національним музеєм-меморіалом «Тюрма на Лонцького», Галузевим державним архівом Служби безпеки України. Представляючи експозицію Сергій Бутко, представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівської області, наголосив: «1 березня, вся Україна вшанувала пам’ять жертв Корюківської трагедії, які у 1943 році загинули від рук нацистських карателів, а радянські партизани, маючи багатократну чисельну перевагу, тільки спостерігали за безкарним вбивством людей. І це була комуністична політика, а не один випадок. А сьогодні я маю честь Вам представити виставку про справжніх народних захисників, борців за незалежність України — Українську повстанську армію. Армію, яку ОУН створила на вимогу народу саме для захисту народу від усіх поневолювачів. Воїни – добровольці УПА завжди захищали українське населення від окупантів». ...
Виступаючі на традиційних мітингах-реквіємах представники влади, громадськості, історики говорять про цю найбільшу у Другій світовій війні в Європі каральну акцію – історія застерігає і вчить… ніколи більше… треба бути пильними… Одним із своєрідних «фірмових» знаків карально-репресивної політики Третього Райху щодо цивільного населення окупованих територій Європи було свідоме знищення населених пунктів разом із мешканцями. Іншими словами, окупант не просто свідомо знищував все або майже все цивільне населення конкретного населеного пункту, а також обов’язково і сам населений пункт – життєвий простір цих людей. Такі акції проводили у «сприятливих», спокійних для карателів умовах. Їх не можна списати як супутні втрати серед цивільного населення під час бойових дій. ...
Уже 4 рік самоназваний «брат» України хоче відірвати шматок, що ніколи йому не належав. При цьому віддавати власні борги точно не збирається. Мова, звичайно, про Стародубські землі, частину Чернігово-Сіверщини. Як відомо, у 1871 році було чи не вперше видано карту українських етнічних земель у тих кордонах, які згодом, на початку ХХ століття, стануть приблизним орієнтиром для українських політиків-самостійників. Це так звана «Карта южно-русских наречий и говоров», складена, як на ній зазначено, «за вказівкою Павла Чубинського та Костянтина Михальчука приватним землеміром Маржецьким». Попри таку начебто непромовисту назву, цей обрис чітко дав визначення кордонам російського панування в Україні. ...
Так вважає кандидат історичних наук, доцент кафедри археології, етнології та краєзнавчо-туристичної роботи Навчально-наукового інституту історії, етнології та правознавства ім. О.М. Лазаревського Володимир Пилипенко. — Чернігів і Львів — це речі зовсім різного масштабу. Не можна порівнювати кругле й зелене. Чернігів ніколи не буде великим туристичним центром. Він може стати чудовим екскурсійним центром. Саме одноденного виїзду. Дводенний виїзд — це вже проблема. Місцева влада хоче досягнути якоїсь цілі, матеріалу в нас немає. Люди мають спочатку звикнути їздити сюди на один день, а потім «підсаджувати» їх на другий. ...
Співорганізаторами заходу виступили Центр перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, Український інститут національної пам’яті, Сіверський інститут регіональних досліджень Фонд сприяння ініціативам газети «День» та «Слово “Просвіти”». «Сьогодні ми зібралися для того, щоб подивитися в очі правді, яка називається постгеноцидним суспільством, – зауважила заступник голови облдержадміністрації Наталія Романова. – Нас оточують паралельні реальності. Є буденність та трагедії, що розгортаються поруч. Хтось виходить на барикади, а хтось спокійно переживає всі ці трансформації. Ми маємо навчитись сприймати цю гірку правду. Треба починати з маленького, а саме з власної гідності, відчинити двері в «кімнату страху», щоб зрозуміти, звідки береться постгеноцидне суспільство. Необхідно, щоб ми відкрились для широкого світу, де панує в першу чергу особистість, гідність та відчуття власної свободи». ...
Експозиція особлива: тут представлені копії найкоштовніших та найвизначніших корон, оригінали символів влади українського духовенства. А також ті головні убори, які ще не вдалося віднайти археологам.
З нагоди пам’ятної дати, 27 лютого, протягом пленарного дня, в кулуарах ІІІ-го поверху будинку Верховної Ради України (вул. М.Грушевського, 5) відбудеться тематична виставка-презентація, присвячена 75-м роковинам Корюківської трагедії. Експозиція ознайомить відвідувачів з історичними фактами події. У повідомленні на сайті Верховної Ради згадується про масштаби трагедії. – Подія 1-2 та 9 березня 1943 року у місті Корюківка Чернігівської області за масштабами трагедії не мала рівних впродовж Другої світової війни. У матеріалах до Нюрнберзького процесу Корюківську трагедію визначено як найбільше масове знищення місцевого мирного населення на окупованих Німеччиною територіях Європи за весь період Другої світової війни. Німецько-фашистські загарбники знищили близько 7000 мирних жителів та до тла спалили майже 1300 осель, – йдеться на офіційному веб-порталі ВРУ. ...
Здавна ця територія була історичною складовою Великої України, безпосередньо входячи до Чернігово-Сіверської землі. А от повернути її знову до України шанс випав тільки зараз. Місто Стародуб вперше згадується у літописах під 1096 роком. У 12-му столітті тут виокремлюється у Стародубське удільне князівство. З XIV століття Стародубщина входить до складу Великого князівства Литовського. У кінцы XV століття місцеві князі перейшли під владу Московської держави. Тобто, обміркувавши всі політичні та економічні обставини того часу, вони обрали той варіант, які на той час їх найбільше влаштовував. Якщо перевести це на сучасну мову – це було щось на зразок децентралізації. Коли громада вирішує, до якого населеного пункту, району чи навіть області приєднатися. ...
Як і коли люди починають цікавитися власними родоводами? Чому серед принад сучасного світу вони обирають шлях тривалої дослідницької праці, вивчення спеціальної літератури з генеалогії, пошуків в архівах, які можуть тривати роками? Навіщо вони це роблять? Що це їм дає? Спробую дати свої відповіді на ці непрості питання. Мій інтерес до родинної історії виник півстоліття тому ще в моєму далекому дитинстві. Ми, малеча, як усі діти, дуже любили слухати різні казки й оповіді дорослих, а одними з найулюбленіших були історії проте «як було, коли мама ( чи бабуся, в залежності від того, хто був оповідачем) була маленькою». До цих напівказкових в наших дитячих очах історій (бо давнє життя, про яке розповідали дорослі, дуже відрізнялося від нашого) ми поверталися час від часу, вислуховували їх багато разів, запам’ятовували якісь вражаючі деталі. Історії ці були різні, і більше в них було про непрості, а то й трагічні життєві випробування. Час від часу в них звучало слова «козак», і тоді я ще не знала, що нікого іншого, крім козаків у маминому роду не було. Моя мама і бабуся з дідусем родом з села Величківка Менського району Чернігівської області. І все, що переживало це село після революції 1917 року – голод 1933, війна з німцями, життя під час окупації, тяжкі післявоєнні роки – все це через спогади моїх рідних ставало не просто сторінками з підручників, а частиною історії моєї родини. А оскільки я дуже любила своїх рідних, то всі їх оповідання закарбовувалися в пам’яті і серці. Мені дуже не хотілося забути якісь важливі факти, імена, прізвища, і вже в підлітковому віці я зробила для себе коротенькі записи. Зазначила там, як звали моїх прапрадідів і прабабусь, їх братів і сестер, окремі факти з їх життя. Цей листочок я ретельно берегла кілька десятиліть, аж поки не настав час скористатися цими знаннями, як відправним пунктом для реконструкції родоводу, в якому зараз 11 поколінь моїх рідних. ...
Дохристиянський період, Київська Русь, Гетьманщина, імперські та радянські часи, сьогодення — такий шлях майбутнього туриста. У залах музею представлені портрети та життєпис видатних особистостей та земляків, що прославили Чернігівщину та Україну в усьому світі. Також експонуються макети найбільш відомих історичних споруд, що є шедеврами світової архітектури, зокрема палацово-паркового комплексу в Качанівці, Спасо-Преображенського собору, Єлецького Свято-Успенського монастиря тощо. Ідея створення такої окраси Сіверщини належить відомому чернігівському митцю Борису Дєдову. Його мрію допомогла втілити у життя меценат, громадський діяч, депутат обласної ради Надія Міклухо-Маклай. Загалом над створенням музею працювали близько трьох років. ...
Проект постанови № 7274 підтримали 228 народних депутатів України. Постановою визначено перелік найважливіших подій у суспільно-політичному житті України та ювілеїв видатних осіб, які у 2018 році повинні відзначатися на загальнодержавному рівні, створюються належні правові підстави для організаційної підготовки до їх відзначення. Згідно з постановою, у 2018 році в Україні, зокрема, відзначатимуть: 400 років з часу походу гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного на Москву (1618 року); 100 років з дня затвердження Тризуба державним гербом Української Народної Республіки (25.02.1918); 100 років з дня ухвалення закону Української Народної Республіки про гривню – грошову одиницю Української Народної Республіки (01.03.1918); 100 років з дня звільнення Криму від більшовиків (22.04.1918). Всього ж пропонується відзначити більше 200-х дат, відомих подій та ювілеїв. ...
Кількасот років пов’язують міста та села цієї землі з Чернігівщиною та Україною. Зрештою, політично відірвати від Чернігово-Сіверщини Стародубські землі змогли лише більшовики зі своїми експериментами адміністративно-територіального устрою. Історія Сучасний Стародуб – районний центр Брянської області, остаточно входить до її складу лише у 1944 році. До цього місто та усі навколишні землі пройшли складний шлях політичного самовизначення. Як відомо, Стародуб вперше згадується у «Повчанні» Володимира Мономаха під час опису подій зими 1078/79, коли містечко було спустошене половцями. Пізніше у літописах його називають значним містом Чернігівського князівства. Археологи кажуть, що місто започаткувалось десь із середини Х століття як опорний пункт київських князів у землі сіверян. ...
Невелике за обсягом, але цікаве за змістом видання вже схвально оцінили науковці, історики, патріоти Придесення, любителі минувшини. Путівник (так називає дослідження автор) стане в пригоді як чернігівцям, так і гостям міста, які цікавляться історією. Представлення книги зібрало в культурно-мистецькому центрі «Інтермеццо» людей різного покоління і різних професій. Та всіх об’єднував інтерес і прагнення відкрити нові сторінки минулого та нові імена, раніше забуті й замовчувані. Аркадій Верзілов, Іван Ремболович, Роман Бжевський, Василь Чуднівський, Микола Ковалевський, Микола Шраг, Олександр Свєчин, Василь Елланський, Дмитро Дорошенко, Микола Міхновський… Деякі постаті були забуті аж на століття, і нині повертаються із небуття. ...